Дядько Девід
Дядько Девід | |
|---|---|
| англ. Uncle David | |
 | |
| Жанр | кінокомедія |
| Режисери |
Девід Гойл Гері Рейха Майк Ніколс |
| Продюсер | Гарі Річ |
| Сценарист | Ешлі Райдер |
| У головних ролях |
Ешлі Райдер Девід Гойл |
| Композитор | Richard Thomasd |
| Кінокомпанія | Brown Eyed Boy |
| Тривалість | 95 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Рік | 2010 |
| Кошторис | £4000[1] |
| IMDb | ID 1625884 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
«Дядько Девід» (англ. Uncle David) — британський художній фільм, знятий в жанрі чорної комедії режисерами Девідом Гойл, Гері Рейха і Майком Ніколсом. Головну роль у стрічці виконав актор гей-порно Ешлі Райдер. Прем'єра відбулася 25 березня 2010 року на Лондонському ЛГБТ-кінофестивалі 
.
Сюжет[ред. | ред. код]
Дія стрічки відбувається на британському острові Шеппі біля північних берегів графства Кент. Ешлі, молодий хлопець з дитячим світоглядом, приїжджає до свого дядька Девіда. Юнак розповідає родичеві, що мати принижує його і знущається, показує опіки від сигаретних недопалків. Вони лягають спати разом, Ешлі вступає у сексуальні відносини з дядьком. Наступного ранку вони прокидаються, снідають, Девід миє Ешлі у ванні. Вони йдуть у місцеве кафе, сидять на лавці в парку, постійно розмовляють: Девід викладає свій погляд на світ і природу реальності, тоді як Ешлі говорить, що хоче померти, обоє постійно проявляють свою любов і сильну прихильність один до одного. Девід рекомендує хлопцеві накласти на себе руки, кажучи, що він «занадто хороший для цього світу». Потім вони йдуть до міста і проводять час в розважальних закладах. Увечері чоловіки займаються сексом.
Наступного ранку п'яна мати Ешлі телефонує і вимагає сказати їй, де знаходиться її син. Девід робить вигляд, що не знає, заявляючи, що знаходиться не в Шеппі, а в Манчестері. Відвівши Ешлі до покинутого військового бункеру, Девід упорскує невідому речовину у вену племінника, при цьому вони цілуються. У Ешлі стається помутніння свідомості, він з Девідом розкурює марихуану. Потім Девід робить Ешлі другу ін'єкцію, вони сидять і дивляться на берег. Після настання темряви Ешлі лежить у ліжку, згорнувшись калачиком, Девід робить йому третю і останню ін'єкцію, після якої хлопець втрачає свідомість і помирає. Девід говорить, що він ніколи нікого не кохав так сильно. Наступного ранку він іде на пляж, залишає там труп свого племінника, зі сльозами на очах цілуючи бездиханне тіло.
У ролях[ред. | ред. код]
| Ешлі Райдер | ···· | Ешлі |
| Девід Гойл | ···· | дядько Девід |
Виробництво[ред. | ред. код]
Зйомки фільму проходили впродовж чотирьох днів одним дублем без певного сценарію, з імпровізацією сцен на основі базової структури розповіді[2].
Критика[ред. | ред. код]
Деміен Райян на сторінці So So Gay дав фільму 0,5 балу з 5, назвавши його «жахливим» і відмітивши, що головна мета його творців — шокувати глядача табуйованою темою. Він також висловив думку, що «Дядько Девід» схожий на «найгіршу роботу студента-першокурсника», і поставив під сумнів віднесення стрічки до жанру «чорна комедія», стверджуючи, що це зовсім не смішно. Критикуючи акторську роботу, він уїдливо радить Райдеру найближчим часом не кидати роботу гей-порно, а гру Гойла назвав жалюгідною спробою зображувати щось схоже на Голдена Колфілда у вигляді маніяка-педофіла[3].
Клівер Паттерсон у своїй рецензії на кіно-сайті Cine-Vue так само критично відгукнувся про фільм, давши йому одну з п'яти зірок. Він поставив під сумнів мету творців фільму, підкресливши, що зображення геїв «сумними, збоченими і нескінченно самотніми людьми» приводить лише до того, що населення відвертається від них. В той же час він високо оцінив технічну сторону кінострічки з її «приглушеними кольорами галькових пляжів і пронизливо блакитними небесами»[4].
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму «Дядько Девід»[5] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 2010 | Паризький міжнародний ЛГБТ-кінофестиваль Chéries-Chéris | Гран-прі | Дядько Девід | Перемога | |
| Приз за акторську гру | Ешлі Райдер, Девід Гойл | Перемога | |||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Willis, Stuart (2011). Uncle David. Sex Gore Mutants. Архів оригіналу за 24.09.2015. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Uncle David (18). Time Out. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Film Review – Uncle David. So So Gay. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 2 травня 2013.
- ↑ DVD Review: 'Uncle David'. Архів оригіналу за 01.11.2012. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Дядько Девід» на сайті IMDb
Посилання[ред. | ред. код]
Дядько Девід на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 16.03.2016)
|
Це незавершена стаття про британський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
