Едвін Остін Еббі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвін Остін Еббі
Edwin Austin Abbey
Едвін Остін Еббі, бл. 1870 року
Народження 1 червня 1852(1852-06-01)
Філадельфія, США
Смерть 1 серпня 1911(1911-08-01) (59 років)
  Лондон, Велика Британія
Національність американець
Країна США США
Жанр живопис
Навчання Пенсильванська академія мистецтв
Діяльність художник, ілюстратор, архітектор
Роки творчості 1862[1]1911[1]1911[1]
Вчитель Christian Schusseled[2]
Працівник Harper & Rowd[2][3]
Член Американська академія мистецтв та літератури, Королівська академія мистецтв[3] і Royal Watercolour Societyd[3]
Роботи в колекції Художній інститут Чикаго, Музей Ґетті, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Смітсонівський музей американського мистецтва[4], Художня галерея Єльського університету[5], Музей мистецтва Метрополітен, Музей Вікторії та Альберта, Музей мистецтв Філадельфії, Галерея мистецтв Коркоран, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Брендівайн-Рівер, Єльський центр британського мистецтваd, Галерея мистецтв Вокера, Художній музей Джорджіїd, Музей мистецтв Карнегіd, Нью Бритн музей американського мистецтва і Королівська академія мистецтв
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Автограф

CMNS: Едвін Остін Еббі у Вікісховищі

Едвін Остін Еббі (англ. Edwin Austin Abbey, 1 квітня 1852 — 1 серпня 1911) — американський художник, живописець і ілюстратор. Працював на початку так званої «золотої доби» ілюстрації, відомий своїми малюнками і картинами на шекспірівську та вікторіанську тематику, а також як офіційний художник коронації Едуарда VII[6][7][8]. Найвідомішою роботою є фреска «Пошуки Святого Грааля» у Бостонській публічній бібліотеці.

Біографія[ред. | ред. код]

Едвін Остін Еббі народився у Філадельфії, штат Пенсильванія, у 1852 році. Вивчав мистецтво у Пенсильванській академії мистецтв[9]. Рано почав працювати ілюстратором, створюючи численні ілюстрації і скетчі для таких журналів як Harper's Weekly (1871–1874) і Scribner's Magazine. У 1871 році переїхав до Нью-Йорку. Створив ілюстрації для декількох книг, що стали бестселерами, зокрема, для «Різдвяних історій» Чарлза Діккенса (1875), Вибраного з поезії Роберта Герріка (1882), «Ночі помилок» Олівера Голдсміта (1887), а також проілюстрував чотиритомне зібрання «Комедії Шекспіра» для видавництва Harper & Brothers у 1896 році. Його ілюстрації несли в собі значний вплив французької і німецької графіки[10].

Портрет Едвіна Остіна Еббі пензля Джона Сінгера Сарджента, малюнок до 1889 р., Художня галерея університету Єль, США

На прохання своїх замовників у 1878 році він вирушив до Англії, щоб зібрати матеріал про Роберта Герріка[6], а у 1883 році переїхав туди остаточно[11]. У 1883 році він був обраний до Королівського інституту акварелістів[6], а 1898 року став повноправним членом Королівської академії мистецтв. У 1902 році Еббі отримав замовлення зобразити коронацію Едуарда VII, його твір став офіційною картиною події і з того часу перебуває у Букінгемському палаці. Еббі був посвячений у лицарі[11], хоча говорили, що у 1907 році він відмовився від цього титулу. Підтримуючи стосунки з іншим американськими художниками, що емігрували, Еббі проводив літо у селищі Бродвей, графство Вустершир, де малював і відпочивав разом з Джоном Сінгером Сарджентом у будинку Френсіса Девіда Міллета.

У 1890-ті він завершив фрески для Бостонської публічної бібліотеки, над якими працював у своїй лондонській студії протягом одинадцяти років. Фриз з цієї серії отримав назву «Пошуки Святого Грааля» і став однією з найбільш відомих робіт художника. У 1908–1909 роках він виконав багато фресок та інших творів для нового Капітолію штату Пенсильванія у Гаррісберзі. Серед робіт для цієї будівлі — алегоричні медальйони, що представляють Науку, Мистецтво, Правосуддя і Релігію, великий мозаїчний люнет під куполом капітолія, а також чимало творів для зали засідань. У 1911 році Еббі захворів на рак і, не закінчивши замовлення для Капітолію, того ж року помер. Фреску «Проголошення Декларації незалежності» для зали засідань завершили художник Джон Сінгер Сарджент і асистент Еббі Ернст Борд. Роботи Еббі були встановлені у ротонді і залі засідань Капітолію, а дві кімнати, що залишилися, за власним проектом оформила Віолета Оклей.

Еббі залишався плідним ілюстратором і після переїзду до Англії. Його уважність до деталей, зокрема, історична точність, мала вплив на декілька наступних поколінь ілюстраторів[10].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в RKDartists
  2. а б Oxford Art Online[Oxford, England]: OUP, 2002.
  3. а б в The Biographical Dictionary of America / R. JohnsonBoston: 1906. — Vol. 1. — P. 22.
  4. https://americanart.si.edu/artist/edwin-austin-abbey-3
  5. https://artgallery.yale.edu/collection/search/edwin%20austin%20abbey
  6. а б в Abbey, Edwin Austin. Encyclopedia Britannica. Т. I: A–Ak – Bayes (вид. 15th) (Chicago, IL: Encyclopedia Britannica, Inc.). 2010: 12. ISBN 978-1-59339-837-8. 
  7. Chambers Biographical Dictionary, ISBN 0-550-18022-2, page 2
  8. Saint-Guadens, Homer (May 1908). Edwin Austin Abbey: The Career Of A Great American Artist. The World's Work: A History of Our Time. XVI: 10191–10124. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 10 липня 2009. 
  9. Leonard, John William; Marquis, Albert Nelson, ред. (1908). Who's who in America. Т. 5. Chicago: Marquis Who's Who, Incorporated. с. 2. 
  10. а б Souter, Nick and Tessa (2012). The Illustration Handbook: A guide to the world's greatest illustrators. Oceana. с. 16. ISBN 978-1-84573-473-2. 
  11. а б Swenson, Eleanor B. (1997). Edwin Austin Abbey. У Johnston, Bernard (ред.). Collier's Encyclopedia. Т. I A to Ameland (вид. First) (New York, NY: P.F. Collier): 8.