Святий Грааль
.JPG)
Святи́й Гра́аль — гіпотетична християнська святиня, посудина, за легендою наділена чудесними силами. Часто описується як чаша, з якої пив Ісус Христос на Таємній вечері.
Святий Грааль популяризований середньовічними романами Артурівського циклу, де є метою пошуків лицарів Круглого столу. В переносному значення Святий Грааль — предмет важких і тривалих пошуків, найбільша цінність.
Слово «грааль» означає неглибоку широку посудину, якою може бути і чаша, і таріль[1]. Святий Грааль як реліквія згадується в незавершеному романі Кретьєна де Труа «Персіваль, або Повість про Грааль». Там чаша описується з цілющими властивостями. У поемі Робера де Борона «Жозеф д'Аримафійський, Мерлін і Персиваль» розповідається, що Святий Грааль — це чаша, з якої Христос пив на Таємній вечері, а потім Йосип Ариматейський зібрав у неї кров, яка текла з ран Христа. Подальші твори зробили Грааль символом містичного єднання з Богом, а пошуки чаші — шляхом удосконалення[2]. Іноді він описується як коштовний камінь надзвичайної чистоти[1].
Посудині в легендах і лицарських романах приписуються чудесні властивості. Серед них така, що Грааль забезпечував Йосипа їжею та питтям, коли той перебував в ув'язненні[3].
Перекази стверджують, що Йосип водив малого Ісуса до Англії, а також привіз потім туди посудину (часом вказується конкретно Гластонбері). Але розповіді про лицарів-тамплієрів описують, що це вони вони винесли чашу з Єрусалиму під час хрестових походів. Деякі легенди розповідають, що нащадки Йосипа перебували у Франції, і вони стали хранителями чаші[3]. Інші згадують, що першими охоронцями Грааля були янголи, котрі під час повстання Люцифера лишилися нейтральними[1].
Умовою знаходження Святого Грааля в різних творах вказується духовна чистота, іноді — цнота[1].
Образ святого Грааля, можливо, походить від казанів, з якими проводилися ритуали, і які згадуються в грецький, римській та кельтській міфології[2]. Якщо пов'язувати Грааль з Таємною вечерею, то це могла би бути як чаша для пиття, так і таріль, на яку клали пасхальне ягня. Серед версій походження назви — що вона утворена від латинського gradalis або gradale — назви посудини, зазвичай пишно декорованої, на якій подавали вишукані страви для їх поступового (gradatim) поїдання шматочок за шматочком. У народній мові назва асоціювалася з grata — «приємна». У пізньому середньовіччі виник старофранцузький варіант етимології Святого Грааля від san gréal — «королівська кров»[1].
Сам Грааль, його властивості та стосунок до Йосипа Ариматейського ніде не згадуються в Біблії. Проте, перекази про чашу спираються на апокрифічні тексти: Євангеліє від Никодима, «Розповідь про Йосипа» та «Смерть Марії»[3].
Поява легенд про Грааль може бути пов'язана з поширенням християнства у Британії. А саме з діяльністю абатства Гластонбері та запровадженням таїнства причастя з чаші. Церковні діячі могли використати місцевий образ чарівного казана для залучення населення до таїнства[1].
Іспанські історики Торрес та Ортега дель Ріо стверджували, що знайшли справжню посудину в Леоні, на півночі Іспанії. Але її стосунок до історичного Ісуса Христа ніколи не був обґрунтований[3].
Більшість романів, де згадується Святий Грааль, написані французькою мовою, але є версії німецькою, англійською, норвезькою, італійською та португальською мовами. Деякі з них — це переклади чи адаптації французьких романів. Їх можна поділити на дві загальні категорії: про походження священної посудини, і про її пошуки[1].
Перші варіанти оповіді про Святий Грааль належать провансальському поету-трубадуру Кретьєну де Труа. Герой твору «Персіваль, або Повість про Грааль», наївний лицар Парсіваль сільського походження шукає Грааль[2].
У XIII столітті віршована трилогія Робера де Борона «Жозеф д'Аримафійський, Мерлін і Персиваль» (відома також під назвою «Історія двох Граалів») розширила християнське значення легенди. Вольфрам фон Ешенбах надав їй глибокого та містичного вираження у своєму епосі «Парсіваль»[2].
У інших творвах, як німецький роман XIII ст. «Корона» Грааль шукає не Персіваль, а Ґавейн. Героєм «Пошуку Святого Грааля» (бл. 1210—1230) виступає Галахад. Франкомовна «Смерть Артура» сера Томаса Мелорі, завершена близько 1470 року та надрукована в 1485 році, передала суть «Пошуку Святого Грааля» англомовним читачам і справила широкий вплив на подальші легенди про священну чашу[2].
Інтерес до легенд про Грааль поновився в 1800-х роках. Найвідомішими творами того часу про чашу є «Святий Грааль» Альфреда Теннісона в «Королівських ідиліях» (1869) та музична драма Ріхарда Вагнера «Парсіфаль», вперше поставлена в 1882 році[1].
Про володіння Святим Граалем заявляли в Англії та Іспанії, Болгарії, Франції та Греції[3].
Фільм «Монті Пайтон і Священний Грааль» (1975) пародіює лицарські романи. Грааль там є метою пошуків лицарів, але знайти реліквію їм не вдається.
«Екскалібур» (1981), заснований на творі Томаса Мелорі, включає успішне віднайдення Персівалем Грааля та зцілення короля Артура і його землі.
У фільмі «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» (1989) Грааль схований у місті Петра серед інших чаш. Істинний Грааль зцілює, а також дарує безсмертя — але тільки в межах кімнати, де зберігається.
10-й сезон телесеріалу «Зоряна брама: SG-1» зосереджений на пошуках науково-фантастичної версії Грааля, що є суперзброєю для знищення нематеріальних істот.
У книзі Майкла Бейджента, Річарда Лі та Генрі Лінкольна «Свята кров, Святий Грааль» (2005) кров Христа трактується як Його нащадки, а Грааль — як Марія Магдалина, що за легендою була дружиною Христа[3]. «Коді да Вінчі» (2003) Дена Брауна пропонує подібну версію, де Грааль — це утроба Марії Магдалини.
В українській літературі прикладом інтерпретації легенди про Грааль є повість Наталени Королевої «Quid est veritas?» (1961). Священна чаша стає запорукою порятунку групи перших християн під час їхньої втечі до Європи. Марія Магдалина потім стає його хранителькою.
У відеогрі Heroes of Might and Magic III знаходження Грааля є умовою побудови споруди, що дає суттєві бонуси власнику (аналогічні предмети присутні під іншими назвами в усіх іграх серії).
- ↑ а б в г д е ж и CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: The Holy Grail. www.newadvent.org. Процитовано 17 січня 2026.
- ↑ а б в г д Holy Grail | Definition, Meaning, & Origins | Britannica. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2025. Процитовано 17 січня 2026.
- ↑ а б в г д е Holy Grail | Research Starters | EBSCO Research. EBSCO (англ.). Процитовано 17 січня 2026.
- The Holy Grail at the Camelot Project [Архівовано 29 серпня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Holy Grail [Архівовано 25 липня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Holy Grail today in Valencia Cathedral [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Holy Grail in Saint Sophia Museum (англ.)
- The Holy Grail [Архівовано 28 червня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Святий Ґрааль: міфи, факти і зв'язок із Церквою на CREDO (укр.)
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Православная энциклопедия · Энциклопедия Кругосвет · BabelNet · Britannica (11-th) · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Gran Enciclopedia Aragonesa · Internetowa encyklopedia PWN · NicoNicoPedia · Treccanis Enciclopedia Italiana · World History Encyclopedia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/03q9d · GND: 4021799-1 · GKG: /g/1213vftf · J9U: 987007536014005171 · LCCN: sh85056204 · NDL: 00576922 · NKC: ph120620 |
