Еміль Ґаборіо

Еміль Ґаборіо
Émile Gaboriau
Народився	9 листопада 1832(1832-11-09) Сожон Приморська Шаранта
Помер	1 листопада 1873(1873-11-01) (40 років) Париж
Поховання	Жонзак
Громадянство	Франція
Національність	француз
Діяльність	письменник
Мова творів	французька
Роки активності	1860-1881
Жанр	детектив
Magnum opus	Monsieur Lecoqd
Еміль Ґаборіо у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

|Примітки=

Еміль Ґаборіо (фр. Émile Gaboriau; 9 листопада 1832, Сожон, Приморська Шаранта — 1 листопада 1873, Париж) — французький письменник та журналіст, один із засновників детективного жанру.

Життєпис

Еміль Ґаборіо народився 9 листопада 1832 року в місті Сожон. Батько письменника був звичайним держслужбовцем. Після навчання в середній школі у Сомюрі, юний Ґаборіо вступив на військову службу. Еміль Габоріо служив спочатку волонтером в кавалерійському полку, потім, мабуть, під впливом батька зайнявся юриспруденцією та отримав місце в експортній конторі.

Після переїзду в Париж у 1856 році Ґаборіо працював журналістом. У 1860 опублікував свою першу книгу «Знамениті балерини» («Les cotillons célèbres»), в 1863 вийшли «Обожнювані акторки» («Les comédiennes adorées»). Книга не мала успіху у читачів, але Ґаборіо не сумував і перейшов до іншого жанру.

У цей час Ґаборіо працює секретарем у Поля Феваля, відомого автора кримінальних оповідань. Він, а ще пригодницькі книги Едгара По і Олександра Дюма справили на Еміля враження, і письменник вибирає стезю автора детективних романыв.

У 1866 році вийшла перша книга Ґаборіо в цьому жанрі — «Справа Леруж» (L'Affaire Lerouge), опублікована у «Paÿs», мала величезний успіх та викликала жвавий відгук у суспільстві. Прототипом головного героя роману поліцейського Лекока була реальна людина — Франсуа Відок, що промишляв крадіжками, але згодом перейшов на бік закону. Після себе Відок залишив мемуари, якими і зацікавився Ґаборіо.

Потім були — «Злочин в Орсівале», «Справа під № 113», «Золота шайка», які принесли автору популярність. Ґаборіо також чимало зробив для популяризації детективної комедії. Такі майстри детективів, як Стівенсон та Конан Дойл, у своїй творчості наслідували Ґаборіо. Учні переросли свого вчителя, і незабаром герой Конан Дойля Шерлок Холмс відтіснив Лекока на другий план.

Ґаборіо був надзвичайно популярний у XIX столітті, ого твори починаючи з 1914 року неодноразово екранізувалися. Проте після появи в літературі Артура Конан Дойля, Ґаборіо відійшов на другий план.

Через напружене інтелектуальне життя і тривалу хворобу здоров'я Ґаборіо було підірвано. Помер Еміль Ґаборіо від інфаркту 28 вересня 1873 року в Парижі у віці 40 років.

Бібліографія

• «Знамениті балерини» / Les cotillons célèbres (1860)
• «Обожнювані акторки» / Les comédiennes adorées (1863)
• «Справа Леруж» / L'Affaire Lerouge (1866)
• «Злочин в Орсівале» / Le Crime d'Orcival (1867)
• «Справа під № 113» / Le Dossier No. 113 (1867)
• «Раби Парижа» / Les Esclaves de Paris (1868, у 2х т.)
• «Пан Лекок» / Monsieur Lecoq (1869, у 2х т.)
• «Пекельне життя» / La Vie infernale (1870, у 2х т.)
• «Золота шайка» / La Clique doree (1871)
• «Шкереберть» / La Degringolade (1872)
• «Петля на шиї» / La Corde au cou (1873)
• «Чужі гроші» / L'Argent des Autres (1874)
• «Батіньйольский старець» / Le Petit Vieux des Batignolles (1876)

Посилання

• Еміль Ґаборіо на сайті IMDb (англ.)
• Твори Еміля Ґаборіо [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] на www.gutenberg.org(англ.)
• Роботи Еміля Ґаборіо: чотири завершені новели на archive.org(англ.)