Еріх Гудефруа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріх Гудефруа
нім. Erich Goudefroy
Народився9 березня 1880(1880-03-09)
Діссен, Оснабрюк, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер7 квітня 1960(1960-04-07) (80 років)
Діяльністьправник
Alma materБоннський університет, HU Berlin і Геттінгенський університет
ЗакладPrussian state railwaysd
УчасникПерша світова війна
Військове званняМайор
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
Медаль «За відвагу» (Гессен)
Медаль «За відвагу» (Гессен)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Еріх Гудефруа (нім. Erich Goudefroy; 9 березня 1880, Діссен7 квітня 1960, Бремен) — німецький залізничний чиновник, доктор права (1902), старший радник (1921). Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія

[ред. | ред. код]
Новорічне привітання від Гудефруа для співробітників дирекції Імперської залізниці Майнца.

Вивчав право і політологію в університетах Бонна, Берліна і Геттінгена. В 1905-07 роках вступив на прусську державну службу, з 1908 року працював на Прусській державній залізниці, в Кельнському залізничному управлінні. Учасник Першої світової війни, майор залізничних військ. З 1915 року — член Альтонського залізничного управління і представник залізничної адміністрації в сенаті Гамбурга. Після війни став начальником відділу кадрів, потім — начальником транспортного відділу дирекції Імперської залізниці Франкфурта-на-Майні. В 1924 році відряджений до Імперського комісара заощаджень, після чого протягом трьох років був директором Транспортно-кредитного банку Карлсруе. В 1928 році офіційно повернувся на дійсну службу в Імперську залізницю, працював в дирекції Ганновера. З 1930 року відповідав за автобусний транспорт, який працював спільно з Імперською поштою, спочатку в Центральній, потім — в Південно-Західній Німеччині. 1 грудня 1931 року вступив в НСДАП, З серпня 1933 року — президент дирекції Імперської залізниці Майнца, з 28 вересня 1935 року — Альтони.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Allen Mitarbeitern, Beamten und Arbeitern wünsche ich ein gutes Neues Jahr. In: Deutsche Reichsbahn-Gesellschaft (Hg.): Sonder-Amtsblatt der Reichsbahndirektion Mainz vom 1. Januar 1934, Nr. 1, S. 1.
  • [Rede zum Tag der nationalen Arbeit] 1934. In: Deutsche Reichsbahn-Gesellschaft (Hg.): Anlage zum Amtsblatt der Reichsbahndirektion Mainz vom 5. Mai 1934, Nr. 22.
  • An alle Mitarbeiter – Arbeiter, Beamte und Angestellte – des Bezirks Mainz. Zum Jahreswechsel!. In: Deutsche Reichsbahn-Gesellschaft (Hg.): Sonder-Amtsblatt der Reichsbahndirektion Mainz vom 1. Januar 1935, Nr. 1, S. 1.

Література

[ред. | ред. код]
  • NN: Der neue Reichsbahndirektionspräsident. In: Mainzer Anzeiger vom 11. August 1933.
  • NN: Der neue Präsident der Reichbahndirektion Mainz. In. Mainzer Anzeiger vom 16. August 1933, S. 9f.
  • NN: Verzeichnis der oberen Reichsbahnbeamten 1925. Verlag der Verkehrswissenschaftlichen Lehrmittelgesellschaft mbH bei der Deutschen Reichsbahn, Berlin 1925.
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934