Жабче (Грубешівський повіт)
Село
 споруджена на межі XVII—XVIII ст., знищена у 1938 році. Координати 50°32′32″ пн. ш. 24°00′28″ сх. д. / 50.5422° пн. ш. 24.0078° сх. д.
|
Жабче (пол. Żabcze) — село в Польщі, у гміні Долобичів Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 224 особи (2011[1]).
1621 року вперше згадується православна церква в селі[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[3].
У 1921 році село входило до складу гміни Потуржин Томашівського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[4].
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 82 будинки та 527 мешканців, з них[4]:
- 241 чоловік та 286 жінок;
- 453 православні, 50 римо-католиків, 23 юдеї, 1 християнин інших конфесій;
- 312 українців, 208 поляків, 7 євреїв.
20 квітня 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[2].
19 березня 1944 року польські шовіністи вбили в селі 23 українців[5]. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписала 281 особа[6]. Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі[7]. З 16 червня по 15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі Жабчого на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 127 українців[7]. У селі залишилося 182 поляки[7].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 108 | 25 | 67 | 16 |
| Жінки | 116 | 15 | 61 | 40 |
| Разом | 224 | 40 | 128 | 56 |
- Юрій Курило (1926—1996) — український лікар-ветеринар[9].
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 140.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 108. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
- ↑ а б в Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 422. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Яценко Л. І. Курило Юрій Гаврилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
