Хрущов Микита Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микита Сергійович Хрущов
Микита Сергійович Хрущов

Час на посаді:
13 вересня 1953 — 13 жовтня 1964
Попередник Йосип Сталін
Наступник Леонід Брежнєв

Час на посаді:
27 березня 1958 — 15 жовтня 1964
Попередник Микола Олександрович Булганін
Наступник Олексій Миколайович Косигін

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 3-й Перший Секретар ЦК КП(б)У Flag of Ukrainian SSR (1937-1949).svg
Час на посаді:
27 січня 1938 — 3 березня 1947
Попередник Посада відновлена; Станіслав Вікентійович Косіор як Генеральний Секретар ЦК КП України
Наступник Лазар Мойсейович Каганович

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 5-й Перший Секретар ЦК КПУ Flag of Ukrainian SSR.svg
Час на посаді:
18 грудня 1947 — 18 грудня 1949
Попередник Лазар Мойсейович Каганович
Наступник Леонід Георгійович Мельников

Народився 3 (15) квітня 1894(1894-04-15)
с. Калинівка, Дмитріївський повіт, Курська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 11 вересня 1971(1971-09-11) (77 років)
Москва, Російська РФСР,
СРСР СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Політична партія КПРС
Дружина Єфросинія Хрущова (пом.)
Маруся Хрущова (розлуч.)
Ніна Хрущова
Релігія Атеїзм
Особистий підпис
Nikita Khrushchev Signature2.svg
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1964
Закордонні:

Орден Білого Лева I ступеня
Орден «Намисто Нілу» на великій стрічці
Орден Карла Маркса
Орден Сухе-Батора

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Хрущо́в Мики́та Сергі́йович (рос. Хрущёв Никита Сергеевич, *3 (15) квітня 1894(18940415), с. Калинівка, Курська губернія, Російська імперія — † 11 вересня 1971, Москва, РРФСР, СРСР) — перший секретар ЦК КПРС (19531964), Голова Ради Міністрів СРСР (19581964), Герой Радянського Союзу (1964), тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1957, 1961), генерал-лейтенант (1943).

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився в селі Калинівка Курської губернії (тепер Курська область) на українських етнічних землях у селянській родині. Його батько Сергій Никанорович та дід Никанор Сергійович були селяни. Будучи підлітком, Микита працював підпаском — пас вівці, телята.

У 1908 році, коли Микиті минуло 14, його сім'я переїхала на Успенський рудник, недалеко від Юзівки — робітничого селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних та пивних лавок. Микита знову найнявся пасти корови, чистив казани на шахтах. Потім його взято учнем слюсаря, допомогав ремонтувати шахтарське обладнання.

У 1918 вступив до Комуністичної партії і з початку 1920-их років став низовим партійним працівником, з 1926 — секретарем Петрово-Мар'їнського районного комітету КП(б)У. Його кар'єра як визначного партійного керівника починається з 1929, коли він навчався в Московській Промисловій Академії в одній групі з дружиною Сталіна Надеждою Алілуєвою і, завдяки персональній характеристиці, що вона дала[1], здобув довіру Сталіна, якою користувався до смерті останнього.

У верхівці КПРС[ред.ред. код]

Микита Хрущов і Йосип Сталін, 1936 рік

З 1938 до 1949 (крім березня—грудня 1947, коли першим секретарем був Л. Каганович) Хрущов очолював КП(б)У як перший секретар Компартії України, а в другій половині 1949 повернувся до Москви, де був секретарем ЦК ВКП(б) і першим секретарем Московського обласного комітету партії. По смерті Сталіна Хрущов став першим секретарем ЦК КПРС, а з березня 1958 зосередив у своїх руках партійне й державне керівництво, ставши головою Ради міністрів СРСР. У жовтні 1964 внаслідок внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС Хрущова позбавлено всіх посад і усунено від державного й партійного керівництва.

За життя Сталіна Хрущов був вірним виконавцем його доручень, чим і заслужив довіру могутнього протектора. Сталінську політику, бувши першим секретарем ЦК КП(б)У, Хрущов неухильно здійснював і в Україні. На цей період його діяльності в Україні припадають: важкий останній рік єжовщини, окупація, а потім приєднання до УРСР Галичини й Волині (1939) та Буковини (1940), наступний, особливо на початку війни, кривавий терор на західно-українських землях, організація радянського підпільно-партизанського руху під час Другої світової війни, голод 1946—1947 і післявоєнне посилення боротьби з українським повстанським рухом.

У серпні 1945 наголошував на потребі привселюдности страт через повішання учасників Українського національно-визвольного руху в містах Західної України.[2]

Керівник СРСР[ред.ред. код]

Зустріч з Джоном Кеннеді у Відні (1961)
Приїзд Микити Хрущова до Луганська (1956)

Очоливши по смерті Сталіна КПРС, а згодом і уряд СРСР, сміливістю господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. На XX з'їзді КПРС (лютий 1956) він виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки», розпочавши цим боротьбу проти культу особи Сталіна. М. Хрущов ужив рішучих заходів до забезпечення країни харчами, розпочавши аграрну реформу[3]: встановлено підвищені, обґрунтованіші, ніж раніше, закупівельні ціни на сільгосппродукцію; щоб розв'язати зернову проблему, ініційовано освоєння цілинних земель (від 1954 року); більш ніж 120 000 спеціалістів сільського господарства переведено з керівного апарату на роботу до села; розпочато реорганізацію МТС, здійснено продаж техніки колгоспам; списано борги колгоспів минулих років; скасовано податок на особисте господарство; почали призначати пенсії колгоспникам; дозволено видавати паспорти сільським жителям. Здійснено перебудову кермування промисловістю й сільським господарством: утворено раднаргоспи, промислові райони, поділено обкоми КПРС на сільські та міські тощо.

Однак, ці його заходи або не мали успіху (наприклад, примусові посіви кукурудзи в районах, де не було сприятливих для цієї культури умов, перебудова партійних організацій за виробничим принципом), або ж їх не доведено до кінця: ініціювавши розвінчання «культу особи», сам-таки й повернувся до політики ресталінізації; допустивши певну свободу думки, з кінця 1962 розпочав переслідування т. зв. «абстракціонізму» й «модернізму» в літературі та мистецтві; початковими заходами десталінізації сприяв певному поширенню прав національних республік, але згодом їх знедійснив посиленням боротьби проти націоналізму в цих республіках. Особливо важкий своїми наслідками, зокрема в Україні, хрущовський закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям» (1958), за яким запроваджено посилену русифікацію не лише освіти, а й усього культурного життя.

Ця непослідовність політики Хрущова викликала, з одного боку, розчарування й незадоволення люду, у висліді якого розвинувся рух опору в національних республіках, спрямований головно проти нац. дискримінації; а з другого — у керівних колах КПРС страх перед т. зв. «волюнтаристичними» методами хрущовського керівництва, що загрожували зруйнувати тоталітарну систему, що її виробив Сталін. Це останнє й стало причиною внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС 1964, внаслідок якого Хрущова усунено з усіх керівних позицій.

Хрущов залишив «Спогади», в яких дещо критично, але назагал схвально оцінює лінію партії за доби його активної політичної діяльності.

Роль у «Карибській кризі»[ред.ред. код]

Докладніше: Карибська криза

Стиль та поведінка Хрущова[ред.ред. код]

Стукання черевиком по столу в ООН[ред.ред. код]

«Ми вас поховаємо»[ред.ред. код]

«Ми вас поховаємо». На прийнятті в Москві 18 листопада 1956 Хрущов у бесіді з американськими дипломатами хотів підкреслити суперечливість двох світових систем. Він хотів процитувати тезу Маркса про те, що соціалізм є могильником капіталізму, але замість цього видав фразу «Ми вас поховаємо» , що він повторив на одній із зустрічей з журналістами в США у вересні 1959 року.

Веселі застілля з «героями праці»[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Згідно зі спогадами колишнього 1-го секретаря ЦК Компартії України та члена Політбюро ЦК КПРС Петра Шелеста, Леонід Брежнєв, що замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував В. Семичастному, голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М. С. Хрущова, улаштувавши аварію літака, автокатастрофу, отруєння або арешт[4].

Сім'я[ред.ред. код]

  • дружина — Надія Горська
  • дружина — Єфросинія Іванівна Хрущова (Писарева) , померла в 1920
    • cин — Хрущов Леонід Микитович (1917–1943), радянський військовий льотчик, загинув на фронті в повітряному бою
    • дочка — Хрущова Юлія Микитівна, (1916–1981)
  • дружина — Ніна Петрівна Хрущова (Кухарчук) , (1900–1984)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рой Медведев. Н. С. Хрущёв: Политическая биография
  2. Лисенко О. Важкий шлях до миру: українське суспільство та влада у середині 1940 — на початку 1950-х рр. // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 5 (524) (вер.-жовт.). — С. 37. — ISSN 0130-5247.
  3. Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 395.
  4. Петро Шелест «Справжній суд історії ще попереду», сторінка 417.

Література[ред.ред. код]

Попередник: Голови РНК УРСР
19441946
Наступник:
Корнієць Леонід Романович Рада Міністрів УРСР