Жозефіна Лотаринзька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жозефіна Лотаринзька
фр. Joséphine de Lorraine
Портрет Жозефіни пензля Людвіга Гуттенбрунна, близько 17841786 років, замок Ракконіджі
Ім'я при народженніМарія Жозефіна Тереза
ПсевдоЖозефіна Лотаринзька-Аркур-Арманьяк
Жозефіна Лотаринзька-Брійонн
Народилася26 серпня 1753(1753-08-26)
Версаль, Французьке королівство
Померла8 лютого 1797(1797-02-08) (43 роки)
палаццо Кариньяно, Турин, Сардинське королівство
·хвороба нирок
Похованнябазиліка Суперга, Турин
Країна Франція
Діяльністьгосподиня літературного салону
Знання мовфранцузька
Титулкнягиня Кариньяно
Термін17781780
ПопередникКрістіна Генрієтта Гессен-Рейнфельс-Ротенбурзька
НаступникМарія Крістіна Саксонська
Конфесіякатолицтво
РідЛотаринзький дім, Савойський дім
БатькоЛуї Шарль Лотаринзький
МатиЛуїза де Роган
Брати, сестриШарль Ежен Лотаринзькийd[1], Жозеф Лотаринзькийd[1] і Шарлотта Лотаринзькаd
У шлюбі зВіктор Амадей II
ДітиКарл Еммануїл

Герб Жозефіни як княгині Кариньяно

Марія Жозефіна Тереза Лотаринзька (фр. Marie Joséphine Thérèse de Lorraine), (26 серпня 1754 — 8 лютого 1797) — французька принцеса з Лотаринзького дому, донька Луї Шарля Лотаринзького, графа де Брійонна, та принцеси Луїзи де Роган, дружина 5-го князя Кариньяно Віктора Амадея II.

Їй присвячений сонет «La festa silvestre» Джузеппе Паріні.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилась 26 серпня 1754 року у Версалі. Була другою дитиною та старшою донькою в родині принца Луї Шарля Лотаринзького, графа де Брійонна, та його третьої дружини Луїзи де Роган. Мала братів Шарля Ежена і Жозефа, а також меншу сестру Анну Шарлотту.

Незадовго перед її народженням батько був призначений обершталмейстером Франції, також обіймав посаду губернатора Анжу. Він загинув молодим, коли Жозефіні було шість років. Матір більше не одружувалася.

Принцеса змалку відзначалася допитливістю та різнобічними інтересами. Почавши у дванадцять років читання грецької та римської історії, вона продовжувала його протягом всього життя. Також вивчала давню історію за працями Шарля Роллена та абата Верто. Цікавилася давньою та сучасною філософією та літературою.[2]

Шлюб та діти

[ред. | ред. код]

Матір організувала шлюб 14-річної доньки зі старшим сином 4-го князя Кариньяно Людовіка Віктора. Шлюбний контракт був укладений у Парижі 29 липня 1768 року та ратифікований у Турині 14 серпня. Весілля пройшло спочатку за дорученням у Парижі, 18 жовтня, а потім — за особистої присутності пари — 3 листопада в Ульксі. Вінчав уже 15-річну Жозефіну Лотаринзьку та 25-річного Віктора Амадея Савойського єпископ Пінероло Жан Батіст д'Орлі де Сен-Інноченц.[2]

Портрет Жозефіни з сином пензля Джузеппе Дюпра, 17711772

В Турині молодятам підготували надзвичайно урочисту зустріч. Сам король Сардинії Карл Еммануїл III, який перебував уже в поважних літах, відвідав бал, що давали в палаццо Кариньяно з приводу весілля.[2]

За два роки у подружжя народився їхній єдиний син:

В Турині Жозефіна вчила італійську мову за допомогою лібретиста Вітторіо Амедео Чінья-Санті. Він відзначав любов принцеси до поезії Петрарки та її здібності до полювання. Знайома була принцеса також із творчістю англійця Едварда Юнґа та театральними роботами Вітторіо Альф'єрі. Листувалася з численними літераторами свого часу. Часто подорожувала Італією, беручи із собою сина. Зустрічалася з письменниками-братами Веррі та публіцистом Чезаре Беккаріа. Ймовірні її зустрічі зі священником-антикваром Паоло Марія Пачауді та видавцем Джамбаттіста Бодоні. Була присутньою на вчених бесідах каноніка-бібліотекаря Анджело Марії Бандіні, під час його візиту до Турину у 1778 році.[2]

Принцеса й сама займалася літературою. Її перу належать кілька творів, у тому числі переклади, історичні новели, романи та філософські роздуми, які вона не публікувала. Один з її коротких романів, «Пригоди Амелії» (фр. «Les aventures d’Amélie»), датований 1771 роком, змальовує побудову утопічного світу на окремому острові, населеному лише жінками з дітьми, на засадах рівності, відсутності приватної власності, справедливого розподілу багатства тощо.[2]

У грудні 1778 року чоловік Жозефіни став 5-м князем Кариньяно. Головною резиденцією родини було палаццо Кариньяно в Турині. Втім, менш ніж за два роки Віктор Амадей раптово помер. Сина княгиня відправила до французької військової школи в Сорезі.[2]

Решта життя

[ред. | ред. код]
Замок Ракконіджі, 2012

На своїй віллі біля озера Маджоре Жозефіна приймала ломбардських дворян, які часто відвідували ці землі. Серед них був маркіз Антоніо Молінарі. Завдяки йому із принцесою познайомився поет Джузеппе Паріні, який у 1790 році присвятив їй сонет «La festa silvestre».[3][4] Французький дипломат Луї Дютан у своїх «Мемуарах мандрівника, який відпочиває» називав княгиню «єдиною дамою, у місті та при дворі, яка заслуговує на повагу».[2]

Замок Ракконіджі в однойменному містечку був улюбленою резиденцією Жозефіни. За її вказівкою, частина парку була перетворена на англійський сад у дусі того часу. В Ракконіджі княгиня давала прийоми, влаштовувала бесіди, а також приймала делегації дипломатів і офіцерів. Так, у 1793 році її навідав британець Генрі Фіппс, що перебував у королівстві з дипломатичною місією,[5] Шарль Леклерк у 1796 році доставив кілька адресованих їй листів.[2]

Померла Жозефіна у палаццо Кариньяно 8 лютого 1797 року від хвороби нирок. Була похована у Туринському соборі. У 1816 році її перепоховали у залі королев у базиліці Суперга поруч із чоловіком.[6]

Зі кілька місяців після її смерті Карл Еммануїл одружився з обраною нею нареченою, Марією Крістіною Саксонською. Їхній син Карл Альберт у 1831 році зійшов на трон Сардинського королівства. Правнук Жозефіни, Віктор Емануїл II, у 1861 році став першим королем об'єднаної Італії.

Титули

[ред. | ред. код]
  • 26 серпня 1753—18 жовтня 1768 — Її Високість Принцеса Жозефіна Лотаринзька;
  • 18 жовтня 1768—16 грудня 1778 — Її Високість Принцеса Савойська;
  • 16 грудня 1778—8 лютого 1797 — Її Високість Княгиня Кариньяно.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Анрі Лотаринзький
 
Марі Мадлен д’Епіне
 
Жак Анрі II
 
Марі Мадлен Ешалар де ла Марк
 
Шарль III де Роган-Ґемене
 
Шарлотта Єлизавета де Кошелє
 
Ежен де Бетізі
 
Елеонора д'Оглторп
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луї Лотаринзький
 
 
 
 
 
Жанна Генрієтта де Дюрфор
 
 
 
 
 
Шарль де Роган-Рошфор
 
 
 
 
 
Елеонора Ежені де Бетізі де Мезьєр
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луї Шарль Лотаринзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза де Роган
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Жозефіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine6.html
  2. а б в г д е ж и к Стаття «SAVOIA CARIGNANO, Giuseppina di Lorena-Armagnac» в Енциклопедії Треккані, Том 91 [1] [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
  3. Стаття Лінди Терціролі «La magia del Sacro Monte illuminò anche Parini» у газеті «La Provincia di Varese» від 13 серпня 2017 року [2] [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
  4. Текст сонету [3] [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
  5. Згодом — міністр іноземних справ у кабінеті Вільяма Пітта-молодшого у в 1805—1806 роках.
  6. Базиліка Суперга [4] [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]