Журавель Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Журавель Андрій Андрійович
Народився 1892(1892)
Російська імперія с. Софіївка, Російська імперія
Помер 20 жовтня 1938(1938-10-20)
СРСР м. Харків, УРСР
·розстріл
Громадянство Російська імперія УНРСРСР СРСР
Діяльність громадський діяч, лікар
Відомий завдяки член Української Центральної Ради
Alma mater Санкт-Петербурзька військово-медична академія
Томський університет
У шлюбі з Віра Туркало
Діти донька — Леся Журавель

Журавель Андрій Андрійович (1892, Софіївка, Амурський край, Росія — 20 жовтня 1938, тюрма НКВД СССР Харків) — лікар-фтизіатр, член Української Центральної Ради. Уродженець Зеленого Клину. Полковий лікар Першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Швагро українського хіміка, учасника процесу СВУ Костя Туркала.

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині українського колоніста Зеленого Клину Андрія Журавля, який займався підприємництвом.

1905 р. закінчив школу в Нікольську-Уссурійському, 1909 — владивостоцьку гімназію. Зарахований до Санкт-Петербурзької військово-медичної академії. Невдовзі був змушений перевестися на медичний факультет Томського університету.

У березні 1917 року бере участь у Всеукраїнському студентському з'їзді та стає членом Української Центральної Ради. Згодом — полковий лікар Першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. У 1918 році їде до Німеччини у складі військово-санітарної місії, де відвідує лекції на медичному факультеті Берлінського університету та знайомиться з роботою Інституту Роберта Коха.

В радянський час працює вчителем природознавства у с. Ружична (тепер входить до складу м. Хмельницький), завідувачем поліклініки у селі Купин (нині Городоцький район, Хмельницька область).

1925 року А. А. Журавель з дружиною та донькою переїжджає до Харкова. Тут працює в протитуберкульозному диспансері, асистентом Всеукраїнського інституту туберкульозу, міським інспектором із туберкульозу, лікарем в'язниці на Холодній горі.

Невдовзі його обирають доцентом Інституту удосконалення лікарів у Харкові і запрошують на провідну роботу за фахом до складу Наркомату охорони здоров'я УРСР.

Упродовж 19271936 рр. лікар А. Журавель опублікував близько 30 наукових і 20 науково-популярних робіт. Під час Голодомору 1932–1933 років на засіданні у Наркоматі охорони здоров'я заявив, що потрібно вжити невідкладних заходів для порятунку мільйонів людей, які гинуть з голоду.

Заарештований органами НКВД СССР 14 лютого 1938. Притягнений до кримінальної відповідальності за «політичними» статтями 52-3, 54-8 і 54-11 Кримінального кодексу УРСР. За вироком виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР від 20 жовтня 1938 року Журавель А. А. того ж дня був розстріляний у м. Харкові. Його кримінальна справа не переглядалася, він не реабілітований. Того ж року групою НКВД убитий батько Андрія Журавля та три його рідні брати.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Віра Тимофіївна Туркало (у шлюбі Журавель). Померла 12 грудня 1975 року в Міннеаполісі на 80-му році життя[1]. Донька — Леся Журавель.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Відійшла у вічність Віра Тимофіївна Журавель [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Свобода. — 1975. — № 235. — 17 грудня. — С. 3.

Література[ред. | ред. код]

  • Журавель Андрій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 701.
  • Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998. — С. 207, 209.
  • Терещук О. Журавель Андрій // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За редакцією М. М. Романюка. — Випуск 15. — Львів, 2008. — С. 122–125.
  • Розгін І. Доцент доктор Андрій Журавель // Лікарський вісник. — 1960. — Ч. 17. — С. 25—30; Ч. 18. — С. 37—40.
  • Віленський Ю. Розколота зірка лікаря Андрія Журавля // День. № 132-133, п'ятниця, 29 липня 2011.
  • Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи. Біографічні нариси та бібліографія. — Львів, 2002. — С. 392–407.

Посилання[ред. | ред. код]