Уссурійськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Уссурійськ
Уссурийск
Coat of Arms of Ussuriysk (Primorsky kray).png
Герб міста
Уссурийск, центр города.JPG
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Приморський край
Муніципальний район Уссурійський міський округ
Код ЗКАТУ: 05 423
Код ЗКТМО: 05723000001
Основні дані
Час заснування: 1866
Статус міста з 1898 року
Населення 161 523
Площа 173 км²
Поштові індекси 692500
Телефонний код +7 4234
Географічні координати: 43°48′ пн. ш. 131°57′ сх. д. / 43.800° пн. ш. 131.950° сх. д. / 43.800; 131.950Координати: 43°48′ пн. ш. 131°57′ сх. д. / 43.800° пн. ш. 131.950° сх. д. / 43.800; 131.950
Часовий пояс UTC+11
Висота над рівнем моря 33 м
Водойма річка Раківка
День міста Друга субота вересня
Схема міста
Схема міста
Влада
Веб-сторінка adm-ussuriisk.ru
Міський голова Рудиця Сергій Полікарпович
Карта
Уссурійськ (Росія)
Уссурійськ
Уссурійськ

Уссурійськ (Приморський край)
Уссурійськ
Уссурійськ

CMNS: Ussuriysk на Вікісховищі

Уссурійськ (рос. Уссурийск) — місто на Далекому Сході Російської Федерації, адміністративний центр Уссурійського міського округу (до 2004 року — району) Приморського краю.

Розташований на Приханкайській низовині, за 112 км від Владивостока на річці Раківка, в улоговині між сопками. Площа міського округу 3690 км².

Населення міста — 161,5 тисяч осіб (2012). Є третім містом Приморського краю за кількістю населення (після Владивостока та Находки). (Уссурійський міський округ — 180,7 тис. осіб (2009)). Близько 60 % промисловості міста припадає на виробництво продуктів харчування.[1]

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Зелений клин
Радянський герб міста (1976).

У 1866 13-ма сім'ями, що прибули з Астраханської та Воронезької губерній, було засноване село Микольське (рос. Никольское), назване так на честь Святого Миколая. У 1898 році воно отримало статус міста та назву Микольськ-Уссурійський[2][3] (рос. Никольск-Уссурийский). До складу міста увійшло не лише село Микольське, але залізничне селище станції Кетрицеве і виселок Суйфунський. Пізніше населення новоутвореного містечка значно поповнилося вихідцями з України, які масово переселятися на південь далекосхідного регіону Російської імперії.

Кореспондент Іван Ілліч-Світич так описував місто у 1905 р.:

Це велике малоросійське село. Головна і найстаріша вулиця — Микольська. Вздовж всієї вулиці, по обидва боки, витягнулися білі мазанки, місцями і тепер ще криті соломою. В кінці міста, при злитті Раківки з Супутинкою, як часто і на корінний Україні, влаштовано «ставок», біля якого мальовничо притулився «Млинок», так що виходила б цілком та картина, в якій «старий дід» в одній пісні бентежить «молоду дівчину» — «і ставок, і Млинок, і вишневенький садок», якби цей останній був у наявності. Серед російського населення, не рахуючи козаків, малороси настільки переважають, що сільських мешканців міський, так званий інтелігентний, називає не інакше, як «хохлами». І дійсно, серед полтавців, чернігівців, київських, волинських та інших українців переселенці з великоруських губерній зовсім губляться, будучи як би вкрапленням в основний малоросійський елемент. Базар в торговий день, наприклад, у Микольську-Уссурійському вельми нагадує якесь містечко в Україні; та ж маса круторогих волів, ліниво пережовували жуйку біля возів, наповнених мішками борошна, крупи, сала, свинячих туш тощо; той же український одяг на людях. Всюди чути веселий, багатолюдний, жвавий малоросійський говір, і в літню спеку день можна подумати, що знаходишся десь у Миргороді, Решетилівці або Сорочинцях часів Гоголя.

Оригінальний текст (рос.)

Это большое малорусское село. Главная и самая старая улица - Никольская. Вдоль всей улицы, по обеим сторонам, вытянулись белые мазанки, местами и теперь еще крытые соломой. В конце города, при слиянии Раковки с Супутинкой, как часто и на коренной Украине, устроен «ставок», подле которого живописно приютился «млынок», так что получалась бы вполне та картина, в которой «старый дид» в одной песне смущает «молоду дивчину» - «и ставок, и млынок, и вишневенький садок», если бы этот последний был налицо. Среди русского населения, не считая казаков, малороссы настолько преобладают, что сельских жителей городской, так называемый интеллигентный, называет не иначе, как «хохлами». И действительно, среди полтавцев, черниговцев, киевских, волынских и других украинцев переселенцы из великорусских губерний совершенно теряются, являясь как бы вкраплением в основной малорусский элемент. Базар в торговый день, например, в Никольске-Уссурийском весьма напоминает какое-нибудь местечко в Украине; та же масса круторогих волов, лениво пережевывающих жвачку подле возов, наполненных мешками муки, крупы, сала, свиных туш и т.п.; та же украинская одежда на людях. Повсюду слышится веселый, бойкий, оживленный малорусский говор, и в жаркий летний день можно подумать, что находишься где-нибудь в Миргороде, Решетиловке или Сорочинцах времен Гоголя.

«Зеркало недели». № 42 (263) 23 — 29 октября 1999

З 1935 до 1957 року місто називалося Ворошилов на честь радянського військового керівника Клімента Ворошилова. У 1957 місто знов змінило назву — на Уссурійськ. Ця назва збереглася дотепер.

До 1980-х років Уссурійськ посідав друге місце за чисельністю населення в Приморському краї.

Економіка[ред.ред. код]

Уссурійськ — великий залізничний вузол на Транссибірської залізничній магістралі. В місті є: Уссурійський локомотиворемонтний завод — велике підприємство, що ремонтує локомотиви для потреб РЗ і промислових підприємств;[4] підприємства харчової промисловості (цукровий, молочний, лікеро-горілчаний заводи); заводи машинобудівної промисловості; підприємства з шиття одягу та шкіряного взуття, будівельної індустрії; кисневий завод; меблева фабрика; картонний комбінат.

Транспорт[ред.ред. код]

Потяг-пам'ятник в Уссурійську

Залізничний вокзал міста — станція Уссурійськ-I Далекосхідної залізниці.[5] Вокзал обслуговують як приміські (до Владивостока та Ружиного), так і міжміські поїзди.

Федеральна траса М60 «Уссурі» зв'язує місто з Хабаровськом и Владивостоком. Автовокзал Уссурійська обслуговує міжміські автобуси.

Розвинена мережа внутрішньоміського і приміського громадського транспорту. Великими міськими транспортними компаніями є «Диліжанс», «Істок» і міська автоколона «1408». Приміські маршрути здійснюють регулярні рейси до Новонікольську, Михайлівки, Раківки та інші села.

Трамвайне і тролейбусне сполучення, а також метрополітен у місті відсутні.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.