Заріччя (городище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Городище у селі Заріччя
Залишки городища в селі Заріччя

Тип замок
Країна  Україна
Розташування Заріччя Київської області
Будівництво 988 рік — 
Стан зруйноване

Городище в селі Заріччя — залишки давньоруської фортеці (города) на річці Стугні в Обухівському районі Київській області.

Розташування та історія археологічних досліджень[ред. | ред. код]

Городище розташоване на лівому березі річки Стугна на мисові, який утворюють два яри. Городище частково пошкоджене кар'єром цегельні.

Поселення складалося із двох укріплених частин — дитинця окольного граду. Загальна площа городища складає близько 1,5 га.[1] Висота валу з напільної частини — 2 м, глибина рову — 5 м.

Городище досліджували П. Раппопорт і Б. Рибаков (в 1963—1964 рр.). Під час розкопок в валу городище виявили сирцеву кладку (характерну для будівництва епохи князя Володимира Святославича) і дубові городні. Значну зацікавленість викликають ворота (з дитинця в окольний град) у вигляді вузького отвору, обкладеного дубовими плахами. Ворота були перекриті баштою.

Весь матеріал, знайдений на городищі, датується кінцем Х — початком ХІ ст. На території городища було знайдено срібники Володимира Святославича[1]. Згідно даних археологічних досліджень, городище загинуло внаслідок сильної пожежі (очевидно було спалене печенігами або в результаті міжусобної боротьби після смерті Володимира Святославича).

Новогород Малий[ред. | ред. код]

Згідно припущення Б.Рибакова, городище в Заріччі — це місто Новогород Малий, згадане в ІІІ Новогородському літописі в статті за 1030 рік в контексті згадки про походження Феодосія Печерського:

родом от града Василева, близ Малого Новогорода, в земли Рустей

Згідно сучасних досліджень, ІІІ Новогородський літопис — компіляція більш пізніших часів, а тому допис про Малий Новогород, скоріше за все, з'явився набагато пізніше, коли поселення в Заріччі припинило своє існування.

Примітки[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела та літаратура[ред. | ред. код]