Очікує на перевірку

Зелено-ліва коаліція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зелено-ліва коаліція

Zeleno-lijeva koalicija
КраїнаХорватія Хорватія
Голова партіїколективне керівництво
Дата заснування2017 (як Лівий блок)
Штаб-квартираЗагреб
Ідеологіясоціальний прогресивізм, демократичний соціалізм, зелена політика
Офіційний колір (кольори)червоний, зелений

Зелено-ліва коаліція (хорв. Zeleno-lijeva koalicija) — лівий, лівоцентристський та ліво-зелений політичний блок у Хорватії, нині представлений шістьма депутатами у парламенті.

Станом на червень 2021, складається з партій «Можемо! — політична платформа», «Нові ліві», Сталий розвиток Хорватії, а також деяких місцевих загребських партій та платформ, як-от «Загреб — НАШ!» і рух «За місто».

Історія

[ред. | ред. код]

Коаліція утворилася 2017 року під назвою «Лівий блок» (хорв. Lijevi blok) для участі у місцевих виборах у Загребі, на яких отримала 4 з 51 місця в Загребській міській раді, позиціонуючи себе як найбільш запеклу опозицію міському голові Мілану Бандичу та його місцевій коаліції більшості з правими політичними силами.[1][2]

Члени цього політичного блоку продовжили співпрацю і на виборах до Європарламенту 2019[3][4] та на подальших парламентських виборах 2020 року, перед якими коаліція змінила свою назву на поточну. На виборах до хорватського парламенту коаліція від самого початку кампанії почала згідно з опитуваннями підніматися в рейтингу та щоденно потрапляла в поле зору ЗМІ. У червні 2020 року до політичної платформи «Можемо!» приєднався незалежний депутат Боян Главашевич, увійшовши до коаліційного виборчого списку кандидатів у парламентарі.[5]

Фронтмен одного з найпопулярніших рок-гуртів у країні «Hladno pivo», що грає панк-рок, Міле Кекін та його дружина Івана (клінічний психолог) теж були включені до партійного списку як соціалісти, стурбовані відсутністю соціальної політики у системній лівоцентристській СДП.[6] Кекін також склав пісню, яка використовувалася в рекламних акціях коаліції під назвою «Щасливі люди».[7] Визначний театральний режисер і актор Маріо Ковач очолив її виборчий список для діаспори. Участь коаліції у виборах також підтримала низка громадських діячів, у тому числі музиканти Дамір Урбан, Ліляна Ніколовська і Давор Толя, журналісти Ведрана Рудан, Томислав Якич і Віктор Іванчич, мультимедіа-художник Славен Толь та боснійський художник-концептуаліст і лівий активіст Дамір Никшич. На додачу до цього в останні тижні перед виборами деякі відомі діячі, як-от акторка та активістка Джейн Фонда,[8] або й звичайні громадяни записали відео на підтримку коаліції.[9] Її підтримали Демократичні соціалісти Америки, Партія європейських лівих, GUE/NGL та Європейські зелені, а також політичні організації сусідніх країн, такі як Ліві зі Словенії, Об'єднана дія задля реформ із Чорногорії, Соціал-демократичний союз і «Не топимо Белград» із Сербії. Коаліція стала п'ятою на виборах, набравши близько 7% голосів, і здобувши 7 депутатських місць у 151-місному хорватському парламенті.[10] Коаліціянти відсвяткували свій успіх у Музеї сучасного мистецтва в Загребі.[11] У грудні 2020 року Томислав Томашевич оголосив, що Робітничий фронт більше не член коаліції через конфлікт з іншими партіями.[12]

Склад

[ред. | ред. код]
Партія-член Головна ідеологія Позиція Хорватський
парламент
Європейський
парламент
Загребська
міська рада
Можемо! соціальний прогресивізм
зелений муніципалізм
ліва
5 / 151
0 / 12
23 / 51
Нові ліві соціал-демократія
демократичний соціалізм
від лівоцентристської до лівої
1 / 151
0 / 12
1 / 51
Загреб — НАШ! зелений муніципалізм
екосоціалізм
ліва
0 / 151
0 / 12
1 / 51
За місто[13] муніципалізм
прогресивізм
лівоцентристська
0 / 151
0 / 12
1 / 51
ОРаХ зелена політика
соціальний прогресивізм
від лівоцентристської до лівої
0 / 151
0 / 12
0 / 51

Колишні члени

[ред. | ред. код]
Назва партії Скорочення Головна ідеологія Політична позиція Керівник Член
Робітничий фронт RF демократичний соціалізм
соціальний прогресивізм
від лівої до крайньої лівої колективне керівництво 2017–2020[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Lokalni izbori, 2017 [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.], zgizbori.hr, arhiva izbora
  2. Croatian Intellectuals Unite to Oust Bandic From Zagreb. 6 березня 2017. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 13 червня 2021.
  3. National results Croatia, 2019 European Parliament election results [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.], europarl.europa.eu
  4. Henjak, Andrija (1 червня 2019). Croatia: Towards Further Fragmentation of the Party System. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  5. Glavašević na listi lijevo-zelene koalicije. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  6. Teleskop (9 червня 2020). Ivana Kekin je SDP opisala kao stranku s krivim imenom i prezimenom: Je li ona nagovorila supruga Milu da se "baci" u politiku?. Teleskop (хор.). Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  7. Mile Kekin - Happy people (Croatian:Sretni ljudi) video for party campaign. Архів оригіналу за 7 листопада 2020.
  8. Vijesti.hr. Jane Fonda podržala Radu Borić i Možemo!: 'Naprijed Rada! Glasajte za listu broj 3!'. Vijesti.hr (хор.). Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 30 червня 2020.
  9. Podrška Archives - Možemo! - politička platforma. Možemo! -- politička platforma (хор.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 6 липня 2020.
  10. hina.hr. www.hina.hr. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 6 липня 2020.
  11. Tomašević: Ušli smo u Sabor, a nakon 20 godina maknut ćemo Bandića s vlasti. www.vecernji.hr (хор.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 6 липня 2020.
  12. Tomašević o raskidu s Radničkom frontom: Kapović nam je više puta postavljao ultimatum. www.vecernji.hr (хор.). Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
  13. 2017 Local elections results (PDF). 6 березня 2017. Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2020. Процитовано 13 червня 2021.
  14. Svađa Radničke fronte i Možemo: Iz Radničke Fronte objavili svoju stranu priče [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.], N1, 8 грудня 2020

Посилання

[ред. | ред. код]