Зено Вендлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зено Вендлер
Західна філософія
Народження22 грудня 1921 року
Девечер, Угорщина
Смерть13 січня 2004 року
Гетьєфо, Угорщина
Громадянство (підданство) Угорщина
Знання мов
  • англійська[1], угорська і німецька
    • Діяльність
  • мандрівний брат, викладач університету
    • ВикладавУніверситет Каліфорнії в Сан-Дієго і Університет Райса
    Школа / ТрадиціяАналітична філософія
    Основні інтересифілософія мови
    ВплинувГенк Веркуль, Дейвід Довті, Еммон Бах, Марк Стідман
    Alma materГарвардський університет
    Зазнав впливу
  • Зелліг Гарріс
    • Історичний періодФілософія XX століття

    Зено Вендлер (англ. Zeno Vendler, 22 грудня 1921 – 13 січня 2004) — американський філософ мови, засновник і декан філософського факультету Калгарського університету. Значний вплив на мовознавство справили його праці у сферах виду дієслова,[2] числівників,[2] та субстантивації[3].

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Вендлер народився в Девечері та виріс в Угорщині, де він вивчив угорську та німецьку мови.[2][4] Там він і навчався, поки не почав навчання на священика-єзуїта в Маастрихті.[3] Згодом Вендлер поїхав вивчати філософію в Гарвардському університеті, де він у 1959 році закінчив аспірантуру, захистивши десертацію на тему «Факти та закони». Після роботи на посаді викладача в кількох американських університетах він почав працювати в Калгарському університеті, де він став один із співзасновників філософського факультету.[4] У 1973 році він покинув Калгарський університет, після чого він викладав в інших університетах, зокрема в Університеті Райса[4] та Університеті Каліфорнії у Сан-Дієго.[3]

    Вендлер помер 13 січня 2004 року у віці 83 років у Гетьєфо, (Веспрем).[4]

    Особисте життя

    [ред. | ред. код]

    Був двічі одружений[4], а його першою дружиною була критик поезії Гелен Геннесі Вендлер[5], і він мав двох синів.

    Вплив

    [ред. | ред. код]

    У статті «Дієслова та часи» в часописі Philosophical Review 1957 року[6] Зендлер уперше представив чотири категорії дієслів на основі їхніх видових ознак[7], що вплинуло на теорію родів дії.

    За моделлю Вендлера дії можна класифікувати на чотири видові групи:

    • activities (діяльності), які є динамічними, тривалими та неграничними. Наприклад: йти, пити, падати, бігати, вчитися, малювати кола, їсти морозиво, пити каву, подорожувати, працювати, сміятися;
    • accomplishments (завершеності), зміна стану, при чому дії є динамічними, тривалими та граничними, мають кінцеву точку та відбуваються поступово. Наприклад: з'їсти морозиво, випити каву, піти на роботу, тонути, згоряти, пропадати, виникати;
    • achievements (досягнення), що позначають динамічні, обмежені в часі та граничні дії, мають кінцеву точку та відбуваються раптово. Наприклад: впізнати, знайти, прокинутися, вибухнути, прибути.
    • states (стани), які позначають дії, що не мають внутрішньої динаміки, а тому часовий аспект для них не має значення. Приклади: знати, любити, називатися, бути здоровим, знаходитися, жити, блистіти.[8]

    Вендлер також популяризовував використання тривалого виду для розрізнення цих лексичних класів;[9] діяльності та завершеності можна вживати в тривалому виді (англ. He is running, He is painting a picture), а досягнення та стани — ні (англ. *He is knowing French, *He is recognizing his friend).[9] Категорії Вендлера зараз широко використовують у дослідженнях у сферах синтаксису, семантики та засвоєння другої мови. Лінгвіст Сіґе-Юкі Курода твердив, що терміни Вендлера досягнення та завершеності «стали базовими поняттями в сучасній лінгвістиці»[2], допомогли розвинути численні теорії та сприяли «точним і високо технічним» дослідженням у багатьох сферах.[2]

    Творчість

    [ред. | ред. код]

    Книга Вендлера «Лінгвістика у філософії» 1967 року, яка була збіркою його попередніх статей, справила значний вплив у філософії буденної мови,[3] метою якої є застосування лінгвістичних знань для філософських досліджень.

    Вендлер опублікував понад 30 статей і 4 монографії.[3]

    Книги:

    • Zeno Vendler (1967). Linguistics in Philosophy. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-0436-3.
    • Zeno Vendler (1968). Adjectives and Nominalizations. The Hague: Mouton. ISBN 90-279-0083-3.
    • Zeno Vendler (1972). Res Cogitans: An Essay in Rational Psychology. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-0743-5.
    • Zeno Vendler (1984). The Matter of Minds. Oxford: Clarendon Press. ISBN 0-19-824431-2.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
    2. ↑ а б в г д Fischer, Susan; Kuroda, S.-Y. (24 січня 2004 року). Obituary: Zeno Vendler. LINGUIST List. Архів оригіналу за 8 лютого 2007. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    3. ↑ а б в г д Zeno Vendler, 1921-2004. Калгарський університет. Архів оригіналу за 10 грудня 2007. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    4. ↑ а б в г д Olafson, Frederick; Stroll, Avrum (24 лютого 2004 року). In Memoriam: Zeno Vendler (PDF). Університеті Каліфорнії у Сан-Дієго. Архів оригіналу (PDF) за 28 червня 2007. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    5. ↑ Vendler, Helen. eNotes.com. Архів оригіналу за 8 вересня 2008. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    6. ↑ Vendler, Zeno (1957). Verbs and times. The Philosophical Review. 66 (2): 143—160. doi:10.2307/2182371. JSTOR 2182371.
    7. ↑ Lin, Jimmy (2004). Event Structure and the Encoding of Arguments: The Syntax of the Mandarin and English Verb Phrase (PDF). с. 19. Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2017. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    8. ↑ Lin, Jimmy (2004). Event Structure and the Encoding of Arguments: The Syntax of the Mandarin and English Verb Phrase (PDF). с. 19. Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2017. Процитовано 12 листопада 2008 року.
    9. ↑ а б Gabriele, Alison (2008). Transfer and Transition in the L2 Acquisition of Aspect. Studies in Second Language Acquisition: 6.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зено_Вендлер&oldid=39837453