Числівник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Числ́івник — самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено кількісні і власне кількісні.

Українські числівники змінюються за родами, числами та відмінками.

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання скільки? (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі? (третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті).

В українській мові

Українські числівники за способом утворення поділюються на прості, складні й складені. Простий числівник має один корінь. Складний числівник має два корені. Складений числівник складається з кількох слів.

Історія

Числівник у праслов'янській і давньоруській (давньоукраїнській) мовах був семантичною (назви чисел), а не граматичною категорією. Граматично слова одинъ, дъва, триє, четыре були прикметниками, що відмінялися за родами й відмінками (а один також у числі) і сполучалися з іменником у однині (один), двоїні (два, також оба) або множині (три, чотири). Слово одинъ змінювалося і за родами, і за числами (одинъ, одна, одно, одни, одны, одна) і узгоджувалося з наступним іменником (одинъ сынъ, одна дъчи, одни друзи, одны рѣкы, одна села). Прикметник дъва змінювався за родами (дъва/дъвѣ), як і оба (оба/обѣ), перші були формами чоловічого, другі — жіночого та середнього роду. Після них вживалися форми називного відмінка двоїни (давньорус. дъва брата, дъва сыны, дъвѣ женѣ, дъва словесѣ). Прикметники триє, четыре також мали родові форми (триє/три, четыре/четыри), причому перші форми були формами чоловічого, другі — жіночого та середнього родів. Після них вживалися вже форми множини (давньорус. триє брати, три жены, четыре сынове, четыри се́стры, три словеса), що узгоджувалися з ними в роді. Відмінювалися у цих сполученнях обидва складових. Сучасні слов'янські мови зберегли форми числівників «один» і «два» (один, одна, одне, одні, два, дві). Числівники «три» і «чотири» втратили рід у всіх слов'янських мовах, причому для першого словенська мова зберегла лише форму чоловічого (trije), інші — форму жіночого та середнього (укр. , рос.  і болг. три, біл. тры, пол. trzy, чеськ. tři), для другого форма чоловічого залишилася тільки в російській мові (четыре), у решті слов'янських мов узвичаїлися форми жіночого та середнього (укр. чотири, біл. чатыры, пол. cztery, чеськ. čtyři, болг. четири, серб. чѐтири).

Слова для позначення чисел від 5 до 10 були вже іменниками (з огляду на особливості відмінювання 5-9 були жіночого роду, 10 — чоловічого й іноді жіночого), які відмінювалися як звичайні іменники з основою на *-ĭ і були близькі за значеннями до сучасних «п'ятірка», «шістка», «сімка», «вісімка», «дев'ятка», «десяток/десятка». Після них вживався родовий відмінок множини (давньорус. пѧть братъ, семь сыновъ, осьмь женъ, десѧть словесъ). Відмінювалася у цих сполученнях лише перша частина (давньорус. пѧти братъ, семью сыновъ, осьмохъ женъ, десѧти словесъ). Числа від 11 до 99 позначалися комбінацією простих числівників: одинъ на десѧте («11»), дъвадесѧти («20»), пѧть десѧть («50»). У східних слов'ян замість четыредесѧть поширилося не пов'язане морфологічно з іншими числівниками слово сорокъ («40»).

Слово съто було іменником середнього роду і відмінювалося аналогічно іменникам на *-o. Числа до 1000 позначалися комбінацією сотень, десятків і одиниць: дъвѣстѣ («200», слово съто тут стоїть у двоїні), трисъта («300», слово съто стоїть уже в множині), пѧть сътъ («500»).

Слово тысѧча було іменником жіночого роду і відмінювалося як іменники з основою на *-a.

Унаслідок занепаду двоїни, з 15-16 ст. форми множини стали вживатися також при числівнику два (але зі старим наголосом двоїни — два бр́ати), а під впливом конструкцій з два — чотири узгодження поширилося також на вищі назви чисел, але тільки тоді, коли назва числівника була в непрямому відмінку (сучасне п'ять слуг, але п'яти слугам). Це викликало також морфологічне вирівнювання і поруч форм давального-місцевого-родового типу п'яти (за зразком трьом-двом тощо) постали форми типу п'ятьом, п'ятьох16 ст.). Отже, зі зникненням категорії двоїни з родовим відмінком стали вживатися іменники після числівників «два», а потім і «три», «чотири» (два слова, три жінки, чотири штуки). У чоловічому роді замість закінчення вживається закінчення множини (), але наголос зберігається як у родового відмінка або колишньої двоїни (два чолові́ки, три бра́ти, чотири си́ни при формах множини чоловіки́, брати́, сини́).

В орудному відмінку за аналогією з формою двоїни (двома) нова форма типу п'ятьма (замість старої пятью) стала єдиною можливою. Унаслідок цих змін, властивих тільки назвам чисел, витворилася для таких слів окрема система відмінювання і синтаксичних зв'язків, що дає можливість говорити про числівник як окрему частину мови. Але ці процеси не закінчені, і такі слова, як тисяча або мільйон і далі зберігають властивості іменника. Збірні числівники втратили окрему відміну (двоє — родовий двох тощо). Порядкові числівники не відрізняються від прикметників (перший, третій….).

В англійській мові

Англійський числівник — морфологічно незмінна частина мови. У залежності від текстового регістру, дискурсу кількісні числівники можуть позначати точну, неточну, невизначену кількість, а у складі фразеологізмів — десемантизуватися та спустошуватися. Порядкові числівники англійської мови — носії квантитативно-квалітативної семантики, що в умовах контексту набувають додаткових оцінних значень. Спільну з числівниками функцію кількісних атрибутів виконують лічильні слова, вимірювачі.

Джерела

  1. ftp://lib.sumdu.edu.ua/Books/Shvachko.doc
  2. ftp://lib.sumdu.edu.ua/Books/Zasobu%20kvantufikacii.rar
  3. http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/2753/3/chisl.doc