Клаудіо Аквавіва
| Клаудіо Аквавіва | |
|---|---|
| італ. Claudio Acquaviva | |
_Effigies_pr%C3%A6positorvm_generalivm_societatis_Iesv_(serietitel),_RP-P-1909-1354.jpg) | |
| Народився | 14 вересня 1543[1][4] Атрі, Провінція Терамо, Абруццо, Італія |
| Помер | 31 січня 1615[1][2][…] (71 рік) Рим, Папська держава[5] |
| Країна | Іспанія[6] |
| Діяльність | католицький священник |
| Знання мов | італійська[7] |
| Посада | Генерал Товариства Ісуса |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | House of Acquavivad |
| Батько | Джанантоніо Донато Аквавіва ді Арагонаd |
Клаудіо Аквавіва ді Арагона (італ. Claudio Acquaviva d'Aragona; 14 вересня 1543, Атрі — 31 січня 1615, Рим) — італійський єзуїт, генерал Товариства Ісуса в 1581—1615 роках.
Народився в Атрі (Абруццо), походив зі старовинного неаполітанського роду Аквавіва, був дев'ятим з десяти дітей Джанантоніо Донато Аквавіва Арагонского, IX-го герцога Атрі, та Ізабелли Спінеллі. Вивчав право в університеті Перуджі, після чого став священником і служив при дворі папи Пія V.
Під впливом відомого єзуїта, генерала Товариства Ісуса Франсіско Борджа Аквавіва вступив у орден єзуїтів 22 липня 1567 року, після чого продовжив студії філософії та богослов'я, був провінціалом Неаполітанської і Римської провінцій.
На четвертій Генеральній конгрегації, після смерті Еверарда Меркуріана, Аквавіва був обраний генералом Товариства Ісуса 9 лютого 1581 року. Період його керівництва був найтривалішим (майже 34 роки) і одним з найбільш значущих в історії ордену єзуїтів: за час перебування при владі Аквавіви число членів ордену зросла з 5 тисяч до більш ніж 13 тисяч, зріс вплив і престиж ордену, незважаючи на труднощі (зокрема, конфлікт навколо вчення Луїса де Моліни).
Аквавіва надав значного імпульсу місіонерській діяльності ордену єзуїтів у Європі, Азії, Африці і Латинській Америці. Під час його керівництва активізувалися або були створені місії ордену у Великій Британії, Німеччині, Чехії, Парагваї, на Філіппінах, в Індії, Японії, Китаї і на Молуккських островах.
Аквавіва також приділяв велику увагу системі освіти єзуїтів, видавши фундаментальну працю Ratio atque Institutio Studiorum Societatis Iesu («Офіційний план освіти єзуїтів»).
Доручив Нікколо Орландіні укласти першу офіційну історію ордену єзуїтів.
- «Ratio atque institutio studiorum per sex patres ad id iussu R.P. praepositi generalis deputatos conscripta», Romae, in Collegio Societatis Iesu, 1586 (Romae, excudebat Franciscus Zanettus, 1586);
- інші видання:
- «Ratio atq. institutio studiorum», Romae, in Collegio Societatis Iesu, 1591 (Romae, in Collegio eiusdem Societatis, 1591);
- «Ratio atq. institutio studiorum Societatis Iesu», Neapoli, in collegio eiusdem Societatis. Ex typographia Tarquinii Longi, 1598 (Neapoli, apud Tarquinium Longhum, 1599);
- R(everendi) P(atri) Claudii Aquavivae Societatis Iesu Praepositi Generalis, «Industriae pro superioribus eiusdem Societatis: Ad curandos Animae morbos», Venetiis, Apud Ioannem Guerrilium, MDCXI.
- ↑ а б в Rosa M. Dizionario Biografico degli Italiani — 1960. — Vol. 1.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ BeWeB
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11917894X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ LIBRIS — 2018.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Raffaele Aurini. Acquaviva d'Aragona Claudio // Dizionario bibliografico della Gente d'Abruzzo. — vol. III, Teramo, Ars et Labor, 1958, e in nuova edizione ampliata, a cura di Fausto Eugeni, Luigi Ponziani, Marcello Sgattoni, Colledara, Andromeda editrice, 2002. — vol. III. — PP. 55—62;
- Alessandro Guerra. Un generale fra le milizie del papa, la Vita di Claudio Acquaviva scritta da Francesco Sacchini della Compagnia di Gesu. — Milano, F. Angeli, 2001;
- Broggio, Paolo (ed.) I gesuiti ai tempi di Claudio Acquaviva. Strategie politiche, religiose e culturali tra Cinque e Seicento. — 2007
- Claudio Acquaviva nell'Archivio Storico della Pontificia Università Gregoriana
- Voce su Dizionario Biografico degli Italiani Treccani online
| Перед скасуванням єзуїтів | св. Ігнатій Лойола (1541–1556) • Дієго Лайнес (1556–1565) • св. Франсіско Борджа (1565–1572) • Еверард Меркуріан (1572–1580) • Клаудіо Аквавіва (1581–1615) • Муціо Вітеллескі (1615–1645) • Вінченцо Карафа (1646–1649) • Франческо Пікколоміні (1649–1651) • Алессандро Ґоттіфреді (1652) • Ґосвін Нікель (1652–1664) • Джованні Паоло Олива (1664–1681) • Шарль де Нойель (1682–1686) • Тирс Гонсалес (1687–1705) • Мікельанджело Тамбуріні (1706–1730) • Франциск Рец (1730–1750) • Ігнатій Вісконті (1751–1755) • Луїджі Чентуріоне (1755–1757) • Лоренцо Річчі (1758–1773) |  |
|---|---|---|
| Після віднови єзуїтів | Тадей Бжозовський (1814–1820) • Луїджі Фортіс (1820–1829) • Ян Філіп Ротан (1829–1853) • Петер Ян Бекс (1853–1887) • Антон Андерледі (1887–1892) • Луїс Мартін (1892–1906) • Франц Вернц (1906–1914) • Влодзімєж Ледуховський (1915–1942) • Жан-Батист Янссенс (1946–1964) • Педро Аррупе (1965–1983) • Петер Ганс Кольвенбах (1983–2008) • Адольфо Ніколас (2008–2016) • Артуро Соса (від 2016) | |
