Франсіско Борджа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франсіско Борджа
San Francisco de Borja.jpg
У миру: Франсіско Борджа
У чернецтві: Франсіско Борджа
Народився 28.10.1510, Гандія
Помер 30.9.1572, Рим
Шанується в Католицькій Церкві
Канонізований 20 червня 1670
Беатифікований 23 листопада 1624
День пам'яті 3 жовтня
Медіафайли на Вікісховищі

Франсіско де Борха або Франческо Борджіа, 4-й герцог Гандіа (ісп. San Francisco de Borja; 28 жовтня 1510, Гандія — 30 вересня 1572, Рим) — католицький святий, третій генерал Товариства Ісуса (єзуїти). Представник знатного каталонського роду Борджіа (Борха). Канонізований 20 червня 1670 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Світське життя[ред. | ред. код]

Франсиско Борджа народився 28 жовтня 1510 в Гандії в області Валенсія. Був первістком 16-річного Хуана де Борха, 3-го герцога Гандіа. По батьківській лінії Франсиско — правнук папи Олександра VI, а по материнській — короля Арагона Фердинанда Католика.

Його дитинство пройшло при дворі його дядька, Хуана Арагонського, архієпископа Сарагоси, де був вихований як придворний кавалер. Клопотання архієпископа видалося достатньо для того, щоб Франсиска 1522 року призначили пажем його двоюрідної сестри — інфанти Катерини. При дворі її брата Карла V Франсиско отримав бездоганну освіту і у 1529 році одружився з Леонорою де Кастро. У шлюбі народилися вісім дітей: Карлос (1530), Ізабель (1532), Хуан (1533), Альваро і Хуана (1535), Фердінандо (1537), Доротея (1538), і Альфонсо (1539). Ізабель була матір'ю герцога Лерми, Карлос — батьком голови іспанської церкви. Онук Хуана — Франсиско де Борха-і-Арагон — у 1615—1621 рр. був губернатором в Південній Америці. Коли Карл залишив Італію у 1530 році, саме Франциск став фактичним керівником двору і головним радником його дружини Ізабели. До цього ж він був наставником та компаньйоном принца Філіпа.

1536 року Франсиск супроводжував Карла V в його воєнній кампанії в Провансі. Це був його перший досвід перебування на полі бою, і Франсиск залишився вельми розчарованим. Одним з найбільш істотних переживань, які подіяли на життя Франсиска, була смерть імператриці Ізабелли в 1539 році. Франсиск і його дружина Елеонора відповідали за всі етапи поховання. Говорять, що після її смерті він сказав, що більше ніколи не буде служити смертному пану. Після смерті Ізабелли Франсиск був призначений віце-королем у Каталонію. В 1542 році він успадкував герцогство свого батька, однак після смерті дружини відмовився від нього і вирішив прийняти постриг.

Чернече життя[ред. | ред. код]

Завершив богословську освіту, В 1551 р. прийняв рукопокладення і відверто оголосив, що він належить до Товариства Ісуса. Він відрікся від звань, які міг йому запропонувати світ, але впродовж майже всього його чернечого життя на нього покладали адміністративні забов'язання. Він, безсумнівно, мав всі необхідні для цього якості, які виявилися ще до чернечого життя, коли він був віце-королем Каталонії (1539—1542).

В 1565 р. він був обраний третім генералом ордену. Він часто називав день свого обрання на посаду генерала єзуїтів dies meae crucis (днем свого розп'яття) і у своїх молитвах казав: «Забери мене бо відніми в мене мою посаду, або ж веди і спрямовуй мене згідно Твоїй волі». Як приклад своєї діяльності він назвав двох своїх попередників — св. Ігнатія і о. Лайнеса і прохав Господа дарувати йому «доброту о. Лайнеса і розсудливість і ясність отця нашого Ігнатія». Він прийняв постанову II-ої генеральної Конгрегації, яка обрала його 31 голосом з 39, за норму своєї діяльності. Значну увагу в своїй діяльності він приділяв організації правильної підготовки послушників. Франсиско Борджа ревно дотримувався духа Товариства і в пам'ятному листі перерахував засоби, які дозволять його зберегти. Владою Генеральної Конгрегації він регулював кількість часу, відведену на молитву, але таким чином, що його можна було адатувати до потреб кожної окремої провінції. Він вивчав «Конституції» і коментував їх, склав првила для різних посад і опублікував їх у 1567 році. Він підготував попереднє видання Ratio Studiorum. За межами Європи саме він став засновником місії в Латинській Америці, і в його бутність Генералом перші єзуїти були відправлені до Флориди. Коли після багатьох болісних випробувань цю місію довелося зупинити, він перемкнув свою увагу на Мексику, і перша єзуїтська експедиція попрямувала в країну в 1571 р. Більше трьох місій було відправлено в Перу під час його перебування на посаді герерального настоятеля. Франсиско Борджа помер в Римі 30 вересня 1572 р. і був канонізований Папою Клементом Х в 1671 р. Пам'ять про нього в літургічному календарі доводиться на 3 жовтня. Історики згадують його як одного з найбільш вдалих генералів Ордену Єзуїтів після св. Ігнатія Лойоли.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]