Князь-єпископство Чорногорія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Митрополија Црна Гора
Князь-єпископство Чорногорія
1697 – 1852 Князівство Чорногорія
Прапор Герб
Прапор Герб
Чорногорії: історичні кордони на карті
Чорногорії: історичні кордони на карті
Стара Чорногорія і область Брда
Столиця Цетинє
Мови слов'яносербська (письмова)
сербська
Релігії Сербська православна церква
Форма правління Теократія (1697–1767, 1773–1852)
Князь-єпископ
 - 1697–1852 Княжа династія Петрович-Негош
Прем'єр-міністр
 - 1756–1832 Gubernadur
Законодавчий орган Загально Чорногорська і Гірська Скупщина
Історичний період Наполеонівські війни
 - Заснування 1697
 - Секуляризація у князівство¹ 13 березня 1852
Площа
 - 1851 5475 км2
Валюта Чорногорський перун (Пропанована валюта)
Попередник
Наступник
Зета
Чорногорський санджак
Князівство Чорногорія
¹ Данило Петрович став князем
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Князь-єпископство Чорногорія

Князь-єпископство Чорногорія (серб. Митрополство Црногорско) — теократична держава, яка існувала у 1697—1851. Вона постала з сербського православного єпископства Цетинє, що пізніше стало митрополією, яке відмовилося від османської протекції і перетворили єпископство Цетинє в де-факто російський протекторат, під владою, митрополита (Владики)[1][2][3] Історія починається з Данило Шчепчевича, єпископа Цетинє який об'єднав декілька чорногорських кланів у боротьбі з Османською імперією, яка займала більшу частину південно-східної Європи. Владика Данило заснував першу династію Петровичів-Негошів, яка обіймала посаду митрополита Цетинє до 1851 року, коли Чорногорія стала світською державою (князівством) на чолі з Данилом Петровичем Негошем. Крім того, вона була короткий час монархією, у 1767—1773, коли самозванець Стефан Малий, видавав себе за російського імператора Петра ІІІ і коронував себе Володарем Чорногорії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Victoria Clark, Why angels fall: a journey through Orthodox Europe from Byzantium to Kosovo, p. 93
  2. Robert Bideleux, Ian Jeffries, A history of eastern Europe: crisis and change, p. 86
  3. Anthony Trollope, Saint Pauls, Volume 5, p. 430