Коту-Мішту
| Коту-Мішту | |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Сантьяґо-де-Руб'яс | ||||||||||
| Мови | португальська, іспанська, ґалісійська | ||||||||||
| Форма правління | Народні збори | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Засновано | 10 ст. | ||||||||||
| - Заснування | 10 ст. | ||||||||||
| - Поділ | 29 вересня 1864 | ||||||||||
| - Формальна анексія | 23 червня 1868 | ||||||||||
| - Ліквідовано | 1864 р. | ||||||||||
| Площа | 27 км2 | ||||||||||
| Населення | |||||||||||
| - | 800 л. | ||||||||||
| |||||||||||
| Сьогодні є частиною |  Іспанія Португалія
| ||||||||||
| |||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Ко́ту-Мі́шту (порт. Couto Misto, гал. Couto Mixto, ісп. Coto Mixto) — незалежна мікродержава на кордоні між Іспанією та Португалією, що існувала з X по XIX століття. Вона складалася з сіл Сантяґо-де-Руб'яс, Руб'яс і Меаус (всі тепер по іспанський бік кордону в Галісії). Також сюди належала невелика незаселена смуга землі, що тепер розташована з португальського боку кордону.
Внаслідок складних середньовічних помісних відносин, ця територія уникала як португальського, так і іспанського контролю впродовж століть, існуючи як суверенна держава на своїх власних правах аж до Лісабонської угоди 1864 року, яка розділила цю територію між Іспанією та Португалією. Мешканці Коту-Мішту мали низку привілеїв, зокрема звільнення від військової служби та податків, можливість надавати притулок стороннім особам, а також можливість заборони доступу іноземних військових контингентів.
Історія[ред. | ред. код]
Походження Коту-Мішту лишається незрозумілим. Натомість Слово couto (іспанською coto) походить від латинського cautes/cautum, яким називали територію, обмежену граничними каменями (cautos lapideos).[1] Згідно з ґалісійським істориком Ферру Коуселу, початково термін стосувався каменів, що позначали кордони дарованої території, проте у середньовіччі його вживали на позначення особливих територій, які, відповідно до феодальної системи, перебували поза владою короля, маючи спеціальний економічний, політичний та правовий режим.[2] Особливу юрисдикцію таких коуту підтримувала традиція та надані привілеї, які фактично робили ці території незалежними з власними кордонами і охоронцями (couteiros).[3]
Прикметник misto, що означає "змішаний" або "спільний", можливо, стосується дуалістичних помісних зв'язків цієї території з феодальними землевласниками з князівства Браґанса та графства Монте-Рей. Інша інтерпретація, яку підтримує усна традиція і деякі середньовічні документи, пов'язує походження Коту-Мішту з міфом про вагітну принцесу-втікачку, нібито (святу) Ільдурію Еріс, яка знайшла притулок у цих селах і народила тут (святого) Рудесінда Ґутеррі. На знак вдячності селам було надано їхні привілеї.[4] Це пояснення може базуватися на історичних фактах, оскільки Ільдурія Еріс, одна із найважливіших ґалісійських аристократок кінця IX ст., початку X ст. володіла регіоном Лімія (тепер на півночі Португалії), куди належала й Коту-Мішту. Крім того, місцем народження Рудесінда називали долину річки Салас.[5]
Деякі історики вважають, що Коту-Мішту виникла у той самий час, що й Королівство Португалії, бл. XII століття, що підтверджують документи початку 14 століття.[6] Спершу Коту було під юрисдикцією замку Піконья (у той час португальський, але в наш час перебуває на території Іспанії), проте згодом перейшло до дворянських родин Браґанси та Монте-Рею.[7] Зі зникненням інших коту в Португалії, що почалося 1692 і скінчилося 1790 року, Коту-Мішту була звільнена від своїх феодальних зв'язків і стала функціонувати як де-факто незалежна держава аж до часу, коли її розділили й анексували 1868 року.
Привілеї[ред. | ред. код]
До привілеїв Коту-Мішту належали: підданство, податки, військова служба, право на володіння зброєю, офіційні поштові марки, самоуправління, право надання притулку, ярмарки і ринки, право на будівництво доріг і ведення сільського господарства.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ferro Couselo, Jesús (1952). Los petroglifos de término y las insculturas rupestres de Galicia. Ourense: Talleres gráficos de Miguel López Elizalde. с. 43.
- ↑ Ferro Couselo, Jesús (1952). Los petroglifos de término y las insculturas rupestres de Galicia. Ourense: Talleres gráficos de Miguel López Elizalde. с. 53.
- ↑ Ferro Couselo, Jesús (1952). Los petroglifos de término y las insculturas rupestres de Galicia. Ourense: Talleres gráficos de Miguel López Elizalde. с. 60—61.
- ↑ Proposición no de Ley relativa al reconocimiento de la singularidad del Couto Mixto como enclave Histórico-Cultural (162/000507) [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.], Diario de Sesiones del Congreso de los Diputados, n.º 257 (2007), p. 12883
- ↑ Pallares Méndez, María del Carmen (2004). Ilduara, una aristócrata del siglo X. Sada: Edicións do Castro.; A Gran Historia de Galicia IV, vol. 2. Corunha: La Voz de Galicia. 2007. с. 95.
- ↑ García Mañá, Luis Manuel (2000). Couto Mixto. Unha república esquecida. Vigo: Universidade de Vigo. с. 36—37.
- ↑ García Mañá, Luis Manuel (2000). Couto Mixto. Unha república esquecida. Vigo: Universidade de Vigo. с. 40—49.