Кремньов Олег Олександрович
Олег Олександрович Кремньов | |
---|---|
Народився | 13 березня 1919 Крюків |
Помер | 8 січня 1987 (67 років) |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Національність | росіянин[1] |
Діяльність | науковець |
Alma mater | Київський політехнічний інститут |
Галузь | теплотехніка |
Посада | заступник директора Інституту технічної теплофізики Академії наук УРСР |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор технічних наук (1960) |
Членство | НАНУ |
Партія | ВКП(б) |
Нагороди |
Кремньо́в Оле́г Олекса́ндрович (13 березня 1919, Крюків — 8 січня 1987) — український радянський вчений у галузі теоретичної і промислової теплотехніки, академік Академії наук УРСР (з 2 квітня 1976 року)[2], заступник директора Інституту технічної теплофізики Академії наук УРСР.
Народився 13 березня 1919 року в місті Крюкові (нині в межах міста Кременчука Полтавської області). У 1941 році закінчив Київський політехнічний інститут. Член ВКП (б) з 1942 року. У 1945–1948 роках працював в Управлінні у справах вищої школи. З 1949 року — в Інстиуті технічної теплофізики АН УРСР.
Помер 8 січня 1987 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 31).
Розв'язав комплекс задач нестаціонарної теплопровідності гірських масивів. Досліджував з проблеми використання глибинного тепла Землі, сонячної енергії, регулювання теплового режиму шахт.
Основні праці з теоретичних і практичних питань інтенсифікації тепло-масообміну і розробки ефективних тепломасообмінних процесів.
- Нагороджений орденами Червоної Зірки, «Знак Пошани», медалями.
- Лауреат Державної премії СРСР (1969) та Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1983; за «розробку і впровадження технології монодисперсного гранулювання розплавів і нового віброгрануляційного устаткування у виробництві мінеральних добрив на підприємствах азотної промисловості»).
- Лауреат премії АН УРСР імені Г. Ф. Проскури (1987 за підсумками 1986) — за роботу «Тепло- і масообмін в гірничому масиві та підземних спорудах», співавтор — Журавленко Віктор Якович.
В Києві, на будівлі Інституту технічної теплофізики НАНУ, по вулиці Академіка Булаховського, 2, де в 1946—1987 роках працював Олег Кремньов, встановлено гранітну меморіальну дошку[3].
- ↑ Національність вказана в карточці Лауреата Державної премії УРСР. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 квітня 2012.
- ↑ Сайт Національної академії наук України. Архів оригіналу за 21 червня 2017. Процитовано 23 квітня 2012.
- ↑ Цікавий Київ[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Народились 13 березня
- Народились 1919
- Померли 8 січня
- Померли 1987
- Поховані на Байковому кладовищі
- Доктори технічних наук
- Члени Національної академії наук України
- Члени КПРС
- Лауреати Державної премії СРСР
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Уродженці Крюкова
- Випускники КПІ
- Науковці Інституту технічної теплофізики НАН України
- Академіки АН УРСР
- Лауреати премії НАН України імені Г. Ф. Проскури