Кристер Арнольд Едмундович

Кристер Арнольд Едмундович
Народився	11 листопада 1886(1886-11-11) Київ, Російська імперія
Помер	24 жовтня 1937(1937-10-24) (50 років) Київ, Українська РСР, СРСР ·вогнепальна рана
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	правник, викладач університету
Alma mater	Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира (1912) і Третя київська гімназія (1904)
Науковий ступінь	кандидат юридичних наук (1914)
Вчене звання	професор
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка, Київський юридичний інститут, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Південний федеральний університет і Всеукраїнська академія наук
Членство	Київське юридичне товариство і Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства
Родичі	Вільгельм Крістер

Кристер Арнольд Едмундович (Арнольд-Едуард Германович-Едмундович; 30 жовтня (11 листопада) 1886(18861111), Київ - 24 жовтня 1937, там же) — правознавець, професор (1920).

Народився в м. Київ у сім'ї садовода-підприємця німецького походження; онук Вільгельма Кристера (доброго знайомого Т.Шевченка), засновника садівницької фірми і садівницького господарства (нині відомі як квітково-декоративне господарство «Троянда» і ландшафтний парк «Кристерова гірка»).

Після здобуття середньої освіти у 3-й Київській гімназії (1904) навчався 2 роки на фізико-математичному факультеті, а згодом — на юридичному факультеті Київського університету, який закінчив 1912. Із вересня 1913 — професорський стипендіат кафедри російського цивільного права і судочинства Київського університету. Член Київського юридичного товариства. 1913–14 слухав лекції у Бернському (Швейцарія) та Тюбінгенському (Німеччина) університетах, працював під керівництвом відомого швейцарського правника Є.Губера.

Від червня 1917 — приват-доцент юридичного факультету Київського університету, 1919 — секретар факультету. Водночас 1918–19 викладав у Київ. юрид. інституті, Київ. комерційному інституті та на Вищих жін. курсах у Києві. Від 2-ї пол. 1919 жив на Кавказі та Дону (за власним свідченням, не зміг повернутися з відпустки через обставини воєн. часу). Із весни 1920 – проф. каф-ри енциклопедії та історії філософії права Донського (Ростовського) університету.

Після повернення в серп. 1921 до Києва працював у ВУАН (нині Національна академія наук України) заст. кер., а з 1922 – кер. Комісії ВУАН для виучування звичаєвого права України. 1926 очолив секцію приватного права цієї комісії, а з жовтня 1927 – також створену за його ініціативою Комісію для виучування рад. права. Був заст. голови Правничого т-ва при ВУАН (1922–29), керівником Семінару з виучування цивільного та звичаєвого права (заснований у трав. 1921 для молодих науковців ВУАН), головою, а згодом – секретарем заснованої 1928 Статутної ("Статутарної") комісії ВУАН, дійсним чл. Всеукр. наук. асоціації сходознавства (з 1928).

До сфери його наукових інтересів входили проблеми речового права, а в пореволюц. час – теор. питання звичаєвого права, правові відносини в сел. дворі, проблеми заставного права, заг. питання госп. (торг.-пром.) права. За його редакцією вийшли друком "Програми до збирання матеріалів звичаєвого права" (1925); 2 перші випуски академічного вид. "Праці Комісії для виучування звичаєвого права України" (1925, 1928); зб. "Наукові досліди та розвідки Комісії радянського права" (1929). Крім того, у наук. вид. ВУАН "Записки Соціально-економічного відділу" він опублікував біографічні нариси, присвячені творчості проф. Є.Губера, акад. О.Гуляєва і акад. В.Гордона; в ж. "Україна" (1927–29) – кілька бібліографічних оглядів нової цивілістичної літ.; у виданнях "Наукові записки Київського інституту народного господарства. Техніка, економіка і право", "Право и жизнь" та ін. – низку статей. Водночас працював у Київ. інституті нар. госп-ва: проф. (1921–30), зав. правничим семінаром (1923–24), декан правничого факультету (1925–28), проректор з навч. частини (1925–27). Викладав курси цивільного права, цивільного процесу, міжнар. приватного права.

У липні 1933 рокумзвільнений з ВУАН "за саботаж у науковій роботі" і з Київ. інституту нар. госп-ва у зв'язку з ліквідацією юридичного факультету. Від 1934 працював юрисконсультом "Укрцивільбуду" Наркомату комунального господарства УСРР, а з 1936 – старшим консультантом Державного арбітражу при РНК УСРР. Водночас з 1934 – науковий співробітник сектору медичного законодавства Інституту охорони здоров'я.

Заарештований у лютому 1937 і 23 жовтня 1937 виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР (після попереднього схвалення "розстрільного списку" Й.Сталіним, В.Молотовим, Л.Кагановичем, К.Ворошиловим і А.Мікояном) засуджений за сфабрикованим звинуваченням в участі в антирад. націоналістичній терористичній організації та шпигунстві на користь Німеччини до вищої міри покарання. Страчений у Києві наступного дня. Реабілітований у лют. 1959.

Джерела та література

• Усенко І.Б. Кристер Арнольд Едмундович [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Посилання

• Кристер [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 417. — ISBN 966-7492-03-6.