Очікує на перевірку

Кулаков Ігор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Кулаков
Народився7 жовтня 1974(1974-10-07) (50 років)
Українка_(місто), Обухівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство УРСР → Україна Україна
Місце проживанняУкраїнка_(місто), Обухівський район, Київська область
Діяльністьжурналістика
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Посадажурналіст, письменник

Кулаков Ігор Володимирович — український журналіст, письменник, член Незалежної медіа-профспілки України. Переможець конкурсу «Ізраїль та україно-ізраїльські стосунки очима журналістів» (2018)[1], 3 місце конкурсу PRESSзвание у номінації «IT та Телеком» (2018)[2].

Рід Ігоря Кулакова веде до цадика Рабиновича з села Триліси (Фастівський район). Цадика замордовано під час погрому у Громадянську війну. Доньку цадика Шейндл та її чоловіка Мордехая Сову було вбито 29 вересня 1941 року у Києві та поховано у протитанковому рові не доходячи до Бабиного Яру [3][4].

Освіта

[ред. | ред. код]

1991—1997 закінчив філологічний факультет Київського національного університету ім Т.Шевченка та набув спеціальність «філолог, викладач російської мови та літератури».

Художня творчість

[ред. | ред. код]

Лауреат фестивалю «Молоде вино» 1997 року[5]. За результатами фестивалю твори були видані в книзі «Молоде вино. Антологія поезії»[6].

У 2000 році посів перше місце у міжнародному конкурсі прози «Розворуш нам оспалу кров»[7].

Тексти видавалися в періодиці, наприклад, у часописі Український засів (новий)[8].

У 2018 твір Ігоря Кулакова «Донецький триптих» є номінантом на відзнаку конкурсу оповідань українською мовою «Міські легенди», який проводиться літературною платформою Litnet за участю видавництва «Самміт-книга»[9].Ігор Кулаков, видав свою книжку Radio Ukraine.

Наприкінці липня 2024 року Ігор Кулаков видав свою книжку Radio Ukraine. Книга вийшла англійською мовою у двох варіантах:

  • Kindle edition
  • паперовій версії.

Radio Ukraine – це авторські переклади англійською моїх українських текстів, написаних з 1994 року по 2024. Це ритмізована проза, яка, правда, трошки втрачає свою ритмічність у перекладі. Практично все писалося в Українці. Книгу я присвячую своїй бабусі Кулаковій Наталії, яка з 1946 року працювала викладачкою початкових класів Обухівської середньої школи імені Малишка, – розповів автор[10].

Журналістська творчість

[ред. | ред. код]

З 1997 по 2000 був сценаристом науково-пізнавальної передачі для юнацтва «АВС» на Першому каналі Українського радіо [Архівовано 9 листопада 2017 у Wayback Machine.][11]. Ведучий передачі — Народний артист України Нечепоренко Володимир Макарович.

У 1998 році був автором видання «Дзеркало тижня»[12].

В 2005—2006 був головним редактором журналу «Торговое Дело»[13].

3 серпня 2006 заснував перше профільне онлайн-видання в Україні про роздрібну торгівлю ProRetail[14]. Кулаковим був впроваджений незвичний для України формат профільних онлайн-дискусій[15].

13 липня 2007 був призначний головним редактором сайту «Мобільник», який придбав для холдингу Обозреватель його власник Бродський Михайло Юрійович[16].

В 2008 заснував авторське онлайн-видання «Веб-телеком», яке передувало появі у майбутньому «Я-журналістики» в Україні[17].

В 2016 створив перше єврейське видання українською мовою https://jewish.org.ua [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.], відзначене преміями[1].

З березня 2017 є автором K.Fund Media. За одну з статей у цьому виданні отримав 3 місце у престижному конкурсі PRESSZVANIE[18].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

1. Ihor Kulakov. Radio Ukraine (2024)[19][20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Названы победители Конкурса «Израиль и украино-израильские отношения глазами журналистов». Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  2. ↑ Названы имена претендентов на победу PRESSZVANIE 2018. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  3. ↑ Nearly 80 years after the Babyn Yar massacre, Ukrainian researchers lift victims out of anonymity. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020.
  4. ↑ Марш пам'яті в Бабиному Яру-2020: нащадки жертв Голокосту вшанували розстріляних предків. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  5. ↑ IN VINO VERITAS. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  6. ↑ Молоде вино. Антологія поезії. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  7. ↑ ПОЕЗІЯ. РЕЗУЛЬТАТИ КОНКУРСІВ. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  8. ↑ 1996, №01-03 (32-34). «Український засів». Журнал
  9. ↑ Літературний конкурс: Міські легенди. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  10. ↑ Письменник з Обухова видав книжку про Україну англійською. obukhiv.info (укр.). 9 серпня 2024. Процитовано 17 серпня 2024.
  11. ↑ Володимир Нечепоренко | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  12. ↑ Игорь Кулаков
  13. ↑ Торговое Дело. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  14. ↑ Состоялась пресс-конференция портала ProRetail.com.ua. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  15. ↑ https://archive.org.ua/archive/2008-03-12/proretail.com.ua/RO.php
  16. ↑ OBOZ.ua на следующей неделе планирует рассказать за сколько купил mobilnik.ua. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  19. ↑ Kulakov, Ihor (2024). Radio Ukraine (англ.). ISBN 979-8334566828.
  20. ↑ Kulakov, Ihor (30 липня 2024). Radio Ukraine (англ.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кулаков_Ігор_Володимирович&oldid=43296708