Триліси (Фастівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Триліси
Trilesy2 gerb.gif Trilesy prapor.gif
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Фастівський
Рада/громада Триліська сільська рада
Код КОАТУУ 3224986601
Основні дані
Населення 2389
Площа 9,06 км²
Густота населення 263,69 осіб/км²
Поштовий індекс 08552
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 49°59′19″ пн. ш. 29°50′21″ сх. д. / 49.98861° пн. ш. 29.83917° сх. д. / 49.98861; 29.83917Координати: 49°59′19″ пн. ш. 29°50′21″ сх. д. / 49.98861° пн. ш. 29.83917° сх. д. / 49.98861; 29.83917
Середня висота
над рівнем моря
186 м
Водойми р. Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради 08552, с. Триліси, вул. Леніна, 1; тел. 43-6-23
Карта
Триліси. Карта розташування: Україна
Триліси
Триліси
Триліси. Карта розташування: Київська область
Триліси
Триліси

Триліси у Вікісховищі?

Трилі́си — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 2389 осіб.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Триліси на карті XVIII століття

Назва цього стародавнього села, колись укріпленого містечка, з трьох боків оточеного лісом, одного з найдавніших поселень Середнього Подніпров'я, походить, швидше за все, від вибудованого потрійного дубового частоколу навколо місцевої фортеці. Триліси згадуються у багатьох документах, у тому числі разом з першою письмовою згадкою про Фастів за 1390 рік. Є перекази, що на місці знаходження Триліс у 1650 році поляки вщент знищили торгове містечко Сокіл, а нове поселення повернулося до старої назви.

29 грудня 1825 року в селі розпочалося Повстання Чернігівського полку. Після придушення повстання, в селі були поховани його учасники: Муравйов-Апостол Іполіт Іванович, Щепилло Михайло Олексійович, Кузьмін Анастасій Дмитрович. В радянські часи на місті могили був встановлений пам'ятник. Цей пам'ятник зберігається до теперешнього часу.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Кожанської волості Васильківського повіту Київської губернії мешкало 2534 осіб, налічувалось 422 дворових господарства, існували церкви, школа, 4 постоялих будинки, 3 лавки, базари, водяний млин і винокурний завод[1].

Згідно з переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4612 осіб (2300 чоловічої статі та 2312 — жіночої), з яких 3772 — українці.

Череківщина[ред. | ред. код]

Проектований ботанічний заказник місцевого значення "Череківщина" (автори обгурунтування координатор КЕКЦ, к.б.н. Парнікоза І.Ю., директор КЕКЦ Борейко В.Є.) Об’єкт знаходиться на території с. Триліси Фастівського району Київської області. Загальна площа об`єкту 32,4 га. Об’єкт включає лісове урочище «Череківщина», а саме кв. 126. виділи 1,2,3,4,5,6 Фастівського лісництва ДП «Фастівське лісове господарство». Землекористувачем є ДП «Фастівське лісове господарство». Об`єкт представляє собою ділянку височини над заплавою річки Кам’янки, вкриту лісовою, а частково також лучно-степовою рослинністю. На початку ХVІІІ ст. на території Череківщини родиною графів Браницьких було закладено лісовий парк для прогулянок і відпочинку, в якому були посаджені найрізноманітніші види листяних дерев, кущів, квітникових і трав’янистих рослин. Ще і до цього часу збереглися доріжки алей. Всі вони ведуть до центру парку. Наразі в колишньому парку розвинулися процеси натуральної сильватизації. І хоча бур’янисті види ще поширені, часто зустрічаються рослини природного неморального лісу: копитняк європейський, пшінка, рясти, фіалка запашна, медунка темна, яглиця звичайна тощо. Значні площі займає угруповання осоки волосистої, характерної для неморальних грабово-дубових лісів Придніпровської височини. Серед чагарників зустрічається природний вид – бруслина бородавчаста. Серед молодих дерев ясена, клена та подекуди дуба, збереглися поодинокі поважного віку липи та дуби. На відкритих лучно-степових схилах, що звернені на південний-захід поширені численні види ксеротермічних угруповань – типчак – костриця борозенчаста (домінант), цибуля подільська, материнка звичайна, дика морква, миколайчики рівнинні тощо. Загалом флора урочища флора надзвичайно багата і різноманітна. На території даного лісового масиву росте більше 20 видів дерев, більше 10 видів кущів та більше 80 видів трав’янистих та квіткових рослин. Є серед них і цікаві та цінні рослини, які ще піввіку назад зустрічалися часто, а зараз вже стали рідкісними, а багато з них – під загрозою зникнення. Це підсніжник звичайний занесений до Червоної книги України та проліска дволиста, що перебуває під охороною на території Київської області. Велика і стійка популяція підсніжника становить найважливішу цінність даного урочища і є головною підставою необхідності створення тут ботанічного заказника. На території проектованого заказника спостерігається значна кількість вітровалу, на якому розвиваються різноманітні гриби. Це свідчення того, що в колишньому парку протікають процеси відновлення природних процесів. На стовбурах дерев поширені лишайники – зокрема фісція сіра. Тваринний світ урочища завдяки поєднанню лісових та лучно-степового біотопу також дуже різноманітний. Так зокрема тут звичайними є такі червонокнижні комахи, як джміль яскравий, ксілокопи звичайна та фіолетова, махаон, жук-олень. До наших днів дійшло декілька легенд, в яких розкривається походження назви «Череківщина». За однією з них, за поселенням, на одній з найбільших височин було збудовано підземелля, виходи з якого були зроблені в різні сторони, в тому числі і до річки Кам’янки. В підземеллі катували людей. Там їх і хоронили. Пізніше над підземеллям поселилося багато лисиць, які вигрібали з поховань людські останки. Гора дістала назву Лиса, а територія підземелля – Череківщина. Наразі «Череківщина» - одне з улюблених місць відпочинку жителів села Триліси. Враховуючи велику наукову цінність об’єкту, пропонуємо оголосити його територію ботанічним заказником місцевого значення “Череківщина”, з додержанням на його території наступних вимог: 1. Заборона забудови, розкладання багать, засмічування та забруднення території; 2. Заборона збору рослинних, тваринних та сировинних ресурсів.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]