ЛМ-99

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЛМ-99
Трамвай ЛМ-99К на Кронверкском проспекті в Санкт-Петербурзі
Виробництво
Підприємство-виробникПетербурзький трамвайно-механічний завод
Проєкт1999 р
Випускався1999—2008 рр
Екземпляри325
Розміри
Довжина15000 мм
Ширина2500 мм
Висота3080 мм
Маса без пасажирів19,9 т
Максимальна швидкість75 км/год
Ширина колії1524 мм
База вагону7500 мм
Діаметр нового колеса710 мм
Місткість
Місць для сидіння19
Стоячих місць102
Двигун
Потужність4 × 50 кВт
CMNS: ЛМ-99 у Вікісховищі

ЛМ-99 (71-134) — російський чотиривісний трамвайний вагон, що виготовлявся Петербурзьким трамвайно-механічним заводом. Перший прототип побудований в 1999 році, серійний випуск почався у 2000-му і завершився в 2-й половині 2008 року. У 2005 році був проведений рестайлінг вагона. Ця версія ЛМ-99 в побуті дуже часто називається «бджілка», через спочатку запропоновану конструкторами жовто-чорну схему забарвлення[1], більш ранні версії ЛМ-99 з аналогічних причин отримали прізвисько «коник» (зелений окрас). Трамваї ЛМ-99 працюють у Санкт-Петербурзі, Москві, Кемерові, Коломні, Новосибірську, Осинниках, Салаваті, Смоленську, Таганрозі, Усть-Каменогорську, Хабаровську.

Експлуатація даних вагонів у Казані і Комсомольську на Амурі припинена у 2016-2019 роках. У Казані — замінені на 71-407-01 та 71-623, у Комсомольську-на-Амурі — не працюють, у зв'язку з повною зупинкою трамвайного руху у місті, з жовтня 2018 року.

Також було скасовано запланований продаж вагонів в Одеса. Українська сторона, бажаючи перевірити якість вагонів, попросила подати вагон для попередніх випробувань. ПТМЗ вагон не надав, віддавши перевагу взагалі відмовитися від подальшої участі в тендері[2].

Історія та модифікації

[ред. | ред. код]
ЛМ-99 в Новосибірську, вид спереду
ЛМ-99 в Новосибірську, вид ззаду

ЛМ-99 досвідчений

[ред. | ред. код]

У грудні 1999 року на Петербурзький трамвайно-механічний завод Петербурзькому трамвайно-механічному заводі був побудований перший прототип моделі ЛМ-99 з тиристорно-імпульсною системою управління (ТІСУ). Випускалися на заводі ЛМ-93 і ЛВС-97 ранніх модифікацій морально застаріли. На ЛМ-99 встановили нове обладнання, двері, сидіння, кабіну, а також колеса діаметром 710 мм. У серію вагон із ТИСУ не пішов. Єдиний екземпляр експлуатувався в трамвайному парку №3 Санкт-Петербурга, на даний час передано до музею.

ЛМ-99К

[ред. | ред. код]

У 2000 почалося серійне виробництво ЛМ-99 з реостатно-контакторною системою керування (РКСК). Повернення до звичного електрообладнання обумовлено відразу кількома причинами: доопрацювання ТІСК, що тривала, відсутність потенційних замовників на вагони з новою системою управління і муніципальне замовлення Санкт-Петербурга на поставку чотиривісних вагонів з РКСК. На вагонах було застосовано електроустаткування від ЛМ-93 із невеликими змінами. Модифікація одержала позначення 71-134К.

Найбільші зміни відбулися в механічній та пневматичній частинах. ЛМ-99К, як і досвідчений ЛМ-99, оснастили новими візками типу 34Т00 з двоступінчастим ресорним підвішуванням та модернізованою пневмосистемою. Зі складу пневмосистеми виключили гальмівний кран, тим самим виключили можливість безпосереднього керування гальмами вагона. У ланцюзі керування вагона введені кола керування гальмівними електропневматичними вентилями, повітророзподільниками дверей та вентилями пісочниць. Важливою особливістю ЛМ-99 стала можливість окремого відкриття кожних дверей з кабіни водія.

Перший вагон навесні 2000 року було передано до Поєднаного трамвайно-тролейбусного парку Санкт-Петербурга. Загалом протягом 2000 року було побудовано 9 таких вагонів, які розподілили між Санкт-Петербургом, Казанню та Осинниками. У 2001 р. збільшилися темпи виробництва, вагони стали надходити в інші міста. У червні 2001 року замість пневматичних склоочисників на вагони почали встановлювати склоочисники з електроприводом. На замовлення Коломни в салонах стали встановлювати сидіння за схемою 2+1. На вагоні зав. № 021 було встановлено модифіковані візки з діагональною тягою для збільшення жорсткості рами візка, який погіршив доступ до гальмівних колодок. У зв'язку з великою кількістю випадків зламу моторних балок у Коломиї на всіх вагонах візки були замінені на тип 11Т00, а з 2002 року на заводі відмовилися від застосування візків 34Т00. На вагонах із зав. № 038 замість алюмінієвого молдинга по верху спідниці застосували гумометалевий.

У вересні 2002 року було збудовано вагон (зав. № 055) без пневматичного обладнання, який отримав тип 71-134КЕ. На цьому вагоні як привод механічних колодкових гальм застосовані соленоїди виробництва УКВЗ, крім того, змонтований електропривод дверей та пісочниць. Для випробувань вагон надійшов до Поєднаного трамвайно-тролейбусного парку м. Санкт-Петербурга. З цього вагона на ЛМ-99К стали встановлювати змінені лобові маски з вклеєними склами. Вагони із зав. № 055, 060—063 побудовані з дверима на кшталт вагона ЛМ-2000. На вагонах із зав. № 064 і 065 замість штатного чотириважільного пантографа встановили струмоприймач ТПБ 00.00, із зав. № 087 встановлюється серійно.

На вагоні зав. № 083 нижній обв'язувальний пояс кузова виконали у площині борту з посиленим каркасом та трапецієподібними вирізами під візки. Серійно такий кузов стали виконувати з вагона зав. № 099. У серпні 2003 року було збудовано вагони 71-134КЕ зав. № 082, 083 зі зміненим розташуванням дверей. Перші двері були виконані двостулковими, при цьому одна її половина виходила в кабіну водія, інші в пасажирський салон. Задні двері навпроти стали одностулковими. На задньому майданчику розмістили три сидіння. У 2003—2004 роках було збудовано ще 6 таких же вагонів (зав. № 096, 097, 102, 103, 105 і 106). Вагони зав. № 096 та 097 отримали пневматичну систему, яка використовувалася лише для керування дверима та пісочницями. Ці два вагони надійшли до Новосибірська. Інші 6 вагонів 71-134КЕ, довгий час простоявши на заводі, були перебудовані в 71-134К і продані до Санкт-Петербурга наприкінці 2004 року.

Серійне виробництво 71-134К через відсутність замовників було згорнуто наприкінці 2004 року, тоді вже масово будували вагони ЛМ-99АВ з асинхронним тяговим приводом. Лише у 2006-2007 році було виготовлено три вагони, по одному для Хабаровська та Осинніков, а вагон із зав. № 176 не було реалізовано. Ці вагони позначалися як ЛМ-99КВ[3]. Пізніше ЛМ-99К не будували. За 8 років виробництва було збудовано 121 вагон серії ЛМ-99К.

Трамвай ЛМ-99К із заводським номером 176 будувався на ПТМЗ близько 2008 року, але він призначався для Хабаровська. Вагон не був оплачений і тому довгий час стояв на ПТМЗ. На початку 2013 року надійшов до 7 трамвайного парку під номером 7601 у вигляді «напівфабрикату», де був дозбираний за допомогою деталей від ЛМ-68М, здебільшого з колишнього вагона 7601. Наразі передано до музею.

Країна Місто Експлуатуюча організація Кількість
Росія Росія Орськ МУП «Орськміськтранс» 8 одиниці

(2 працює 6 списані)

Росія Росія Кемерово 4 одиниці
Росія Росія Казань МУП « Метроелектротранс» 15 одиниць (14 списано 1 став музейним)
Росія Росія Коломна ДУП МО «Мособлелектротранс» 14 одиниць
Росія Росія Комсомольськ-на-Амурі Комсомольське ТУ 2 одиниці
Росія Росія Новосибірськ МКП «ГЕТ» 3 одиниці
Росія Росія Осинники Осинніковське ТУ 3 одиниці
Росія Росія Салават МУП "Трамвайне управління" 1 одиниця
Росія Росія Санкт-Петербург СПб ГУП « Міськелектротранс» 77 одиниць
Росія Росія Смоленськ Смоленське ТУ 1 одиниця
Росія Росія Хабаровськ МУП "ГЕТ" 1 одиниця
Казахстан Казахстан Усть-Каменогорськ Трамвайне керування 1 одиниця

ЛМ-99КЕ

[ред. | ред. код]

Відрізняється від ЛМ-99К лише відсутністю пневмообладнання.

Експлуатуються в Новосибірську (2 вагони) та Санкт-Петербурзі (1 вагон).

ЛМ-99АВ

[ред. | ред. код]

Модифікація вагона ЛМ-99АВ з'явилася на замовлення Москви, проте постачання було зірвано. Асинхронний двигун, спереду двері знову стали двостулковими.

Експлуатуються в Санкт-Петербурзі (33 вагони (1 вагон модернізовано у навчальний, 1 очікує списання)).

ЛМ-99АВН

[ред. | ред. код]

У 2005 році було повністю оновлено кузов: кабіна водія, двері та багато інших деталей інтер'єру. Задній майданчик став низькопідлоговим.

Експлуатуються у Санкт-Петербурзі (72 вагонів, з них 1 у старому кузові), Хабаровську (7 вагонів) та Осинниках (1 вагон).

ЛМ-99АЕ

[ред. | ред. код]

Вагони з електроустаткування ідентичні з вагонами моделі ЛМ-99АВН, але відрізняються відсутністю пневмосистеми. Модель була розроблена на замовлення Москви. Всього випущено 66 вагонів, з них: 46 у старому кузові (модифікації з одностулковими та двостулковими задніми дверима) та 20 у новому кузові.

Експлуатувалися у Москві (43 вагони, старий кузов). У Казані (18 вагонів, новий кузов) виведено з експлуатації.

У 2017 році розпочався процес передачі московських вагонів до інших міст Російської Федерації. Передано 6 вагонів у м. Новотроїцький трамвай Новотроїцьк, 8 вагонів у Орськ. Крім того, 6 одиниць рухомого складу списано. Таким чином, наразі Москва налічує 29 вагонів даної модифікації, що експлуатувалися у Краснопресненському депо Трамвайного управління ДУП «Мосміськтранс».

ЛМ-99АЕН

[ред. | ред. код]

Від ЛМ-99АВН відрізняється лише відсутністю пневмообладнання.

Раніше експлуатувалися в Кемерово (6 вагонів), Таганрозі (6 вагонів). Експлуатуються в Твері (2 вагони).

Технічні подробиці

[ред. | ред. код]
Інтер'єр трамвайного вагону ЛМ-99

ЛМ-99 є високопідлоговим (у деяких модифікаціях - зі змінним рівнем підлоги) одностороннім чотиривісним трамваєм колії 1524 мм. Його сталевий корпус змонтований на несучій сталевій рамі, оснащеній двома двовісними візками мостового типу з одинарним (або подвійним, залежно від модифікації) підвішуванням колісних пар. Передня склопластикова панель. Корпус має чотири поворотно-зсувні двері (одні одностулкові — тільки в кабіну водія — або двостулкову — одна стулка в кабіну, інша — в салон) у носовому краю, дві двостулкові в середині й одна одностулкова (у площині борту) або двостулкова (на звисі у кормі) з пневмо-або електроприводом. Гальмування електричне, тяговими двигунами. Для гальмування використовується барабанно-колодкове гальмо з пневмо або електроприводом. Присутня і магніторельсове гальмо. ЛМ-99 оснащений чотирма тяговими електродвигунами й може розвинути швидкість 75 км/год. Система управління струмом тягових двигунів непряма, реостатно-контакторна чи транзисторна. У базовій комплектації вагон має 19 місць і здатний перевозити 207 пасажирів з повним навантаженням. Розміри ЛМ-99 складають: 15000 мм - загальна довжина, 2550 мм - ширина, 3080 мм - висота; загальна маса без пасажирів – 20 тонн. Вагон із реостатною системою управління здатний працювати за СМЕ, асинхронні версії такої можливості не мають.

Модернізації

[ред. | ред. код]

У 2019 році з двох вагонів ЛМ-99АВН були виготовлені вагони-репліки, що імітують зовнішній вигляд вагонів[4] для експлуатації на туристичному маршруті.

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Олег Бодня. Как создавалась «Пчёлка» // Газета «Омнибус». — вересень-жовтень 2007. — № 9-10 (119). Архівовано з джерела 28 липня 2017. Процитовано 15 січня 2020.
  2. ↑ Нові трамваї до Одеси не доїхали. Архів оригіналу за 19 січня 2008. Процитовано 29 листопада 2007.
  3. ↑ Владислав Билков (29 серпня 2020). Хабаровськ, 71-134К (ЛМ-99К) № 100 Заводська табличка. transphoto.org. Процитовано 6 липня 2022.
  4. ↑ У Петербурзі показали репліку «Американки» — туристичний трамвай (ua) . Поребрик.Медіа. 25 жовтня 2019. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 2019-10 25.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/ЛМ-99