Лаврук Павло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаврук Павло
Народився 1861
Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область
Помер 1943
Поховання Спас
Країна  Долитавщина
 ЗУНР
 УНР
Діяльність політик
Посада посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd
Партія Українська радикальна партія[1]

Лаврук Павло (1861, село Вербіж Вижній[2], або 1865, Іспас (тепер село Спас Коломийського району — 1942?) — український галицький селянин з Іспаса, активний діяч Української радикальної партії (РУРП) на Коломийщині.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині в селі Вербіж Вижній Коломийського повіту. Закінчив початкову школу. Одружився в 1888 році в Іспасі та надалі там займався хліборобством.[2] Організатор січового руху. Обраний заступником посла до Австрійського парламенту о. Тита Войнаровського, хоча сам посол волів ним бачити д-ра Олександра Кульчицього — директора товариства «Покупський Союз» у Коломиї.[3] У 1911-1918 рр. — посол Австрійського парламенту від двомандатного округу № 56 Галичини (включав сільські громади судових повітів Печеніжин, Коломия, Жаб'є, Кути, Косів, Яблунів, Заболотів, Гвіздець, Отинія). Фракційне представництво: входив в Український радикальний клуб до 12 лютого 1913 (розпуск), далі був в Українському союзі, з 8.11.1916 ввійшов до Української парламентарної репрезентації (русинський радикал).[2]

Посол до Галицького сойму (1913—1914 р.; у 10-му скликанні був обраний від IV курії від Косівського повіту (округ № 13), входив до складу «Українського соймового клубу»[4]). Делегат Української Національної Ради ЗУНР в 1918-1919 роках.

Після Першої світової війни аґітував за співпрацю з польським урядом. Був виключений з УРП.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/64265/edition/59510/content — С. 2.
  2. а б в Franz Adlgasser. Kurzbiografie Lawruk (Lavruk), Pavlo на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  3. Шевченко О. Громадська діяльність Тита Войнаровського // Український історичний журнал. — К., 2008. — № 2 (479) (бер.-квіт.). — С. 88. — ISSN 0130-5247.
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… С. 115

Джерела[ред. | ред. код]