Ласло Тороцкаї
| Ласло Тороцкаї | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні |
угор. Tóth László фр. László Tóth |
| Народився |
10 березня 1978 (46 років) Сеґед, Угорщина |
| Країна |
.svg){kind=small} Угорщина |
| Діяльність | політик, журналіст |
| Alma mater | Університет Сегеда (невідомо) і Q1244976? (1996) |
| Знання мов | угорська |
| Посада | член Національних зборів Угорщини[d][1], лідер партіїd, mayord і представник Парламентської Асамблеї Ради Європи |
| Партія | Hungarian Justice and Life Partyd (2000), Йоббік (2018) і Наша Батьківщина[1] |
| IMDb | ID 8068296 |
| Сайт | toroczkailaszlo.hu |
Ласло Тороцкаї (угор. Toroczkai László нар. 10 травня 1978 року, Сегед) — угорський ультраправий політик, журналіст, лідер партії «Наша Батьківщина», мер Ашоттхалома[en]. Також є депутатом Парламентської асамблеї Ради Європи. Один із засновників молодіжної організації HVIM[en], національно-радикального руху Hunnia, є колишнім віце-президентом партії «Йоббік». З 2002 по 2013 рік працював головним редактором газети Magyar Jelen[en].
У січні 2024 року заявив, що Угорщина забере Закарпаття, якщо Україна пограє війну.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 травня 1978 року в Сегеді. Вивчав комунікації в Сегедському університеті.
У 1998 році вступив до Партії угорської правди і життя[en] (MIÉP), а в тому ж році став депутатом в угорському парламенті. У 1998—2001 роках був кореспондентом парламентської фракції партії MIÉP. У 1998—1999 роках під час війни та бомбардувань НАТО в Косові та на Воєводіні висвітлював про події як журналіст-кореспондент. 2001 року залишив партію MIÉP.
У 2001—2013 роках був одним із лідерів ультраправого «Молодіжного руху 64-х регіонів[en]», пішов у відставку з цієї посади, коли був обраний мером міста Ашоттхалом[en].
У 2004 році Торочкай був вигнаний з Сербії після того, як він брав участь у бійці з групою сербів у селі Палич. У 2006 році влада Словаччини також заборонила йому в'їзд в країну на п'ять років через демонстрації, які він організував перед МВС Словаччини. Він став загальнонаціонально відомим політичним діячем під час протестів 2006 року в Угорщині, особливо завдяки своїй ролі в облозі штаб-квартири Magyar Televízió, угорського громадського телебачення[2][3].
У 2008 році, при спробі відвідати подію на запрошення угорських канадців, був заарештований в аеропорту Торонто й депортований з Канади через підозри в тероризмі[4].
З 2010 року депутат обласної ради Чонграда на виборах 2010 та 2014 роках очолив передвиборчий список кандидатів в області Чонград від парламентської партії «За кращу Угорщину» (Йоббік), незважаючи на те, що не був членом цієї партії.
У 2013 році як незалежний кандидат був обраний мером міста Ашоттхалом з 71,5 % голосів[5], а 2014 року був переобраний. На посаді відзначився забороною публічно підтримувати права ЛГБТ та практикувати іслам у місті.
На початку 2015 року був ініціатором зведення паркану на південних рубежах Угорщини для перешкоджання потоку мігрантів[6].
2016 року на запрошення керівника «Йоббік» Габора Вони став його заступником[7]. Після парламентських виборів 2018 року претендував на керівництво партією, але програв Тамашу Шнайдеру, набравши 46,2 % із традиційною ультраправою платформою. У результаті створив власну національну партію — рух «Наша Батьківщина»[8].
На парламентських виборах 2022 року його партія перевищила 5 % бар'єр і потрапила до парламенту з 6 % голосів, отримавши 7 місць.
11 листопада 2022 року, вітаючи Польщу із Днем Незалежності, побажав «знову зустрітися на спільному польсько-угорському кордоні», натякаючи на захоплення Угорщиною Закарпаття у 1939 році. МЗС України назвало заяву неприйнятною й закликало уряд Угорщини засудити висловлювання[9]. У січні 2024 року прямо оголосив територіальні претензії до України: «якщо державність України припинить своє існування в результаті війни, Mi Hazank претендуватиме на Закарпаття як єдина парламентська партія»[10].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Тріанонський договір сильно вплинув на його сім'ю. Предки з боку матері були вигнані з Риметеї та Клуж-Напоки; предки з боку батька були вигнані з Сомбора та Оджацей.
У Ласло Тороцкая 3 дітей. Був двічі одружений.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Парламент Угорщини Parliamentary Information System
- ↑ Index (20 вересня 2006). Népfelkelést hirdetnek a Kossuth tériek. index.hu (угор.). Процитовано 7 вересня 2023.
- ↑ Origo. Csak romok maradtak az MTV előtt. https://www.origo.hu/ (угор.). Процитовано 7 вересня 2023.
- ↑ Újabb elképesztő tortúra: Toroczkait Kanadában is őrizetbe vették és kitoloncolták + interjú | Szent Korona Rádió. web.archive.org. 4 липня 2008. Архів оригіналу за 4 липня 2008. Процитовано 7 вересня 2023.
- ↑ Toroczkai minimálbért kér polgármesteri munkájáért (Videóval) | Alfahír. alfahir.hu (угор.). Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Kerítést építene a határon Toroczkai.
- ↑ Jobbik's vice president László Toroczkai on the referendum result | jobbik.com. web.archive.org. 10 жовтня 2016. Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Hardliners in Hungary's Jobbik demand return to far-right roots. Reuters (англ.). 22 травня 2018. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Спільний кордон із Польщею. МЗС України відреагувало на заяву угорського депутата. Главком | Glavcom (укр.). 12 листопада 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Лідер правої партії Угорщини заявив про претензії на Закарпаття у разі поразки України. hromadske.ua (укр.). 28 січня 2024. Процитовано 28 січня 2024.
|
