Тріанонський договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тріанонський договір
Signature de la Paix avec la Hongrie, en tête Benárd Ágost hongrois(passant devant un piquet d'honneur à Versailles).jpg

Підписання Угоди 4 червня 1920 у Великім Трінонськім палаці Версаля, прибуття двох підписантів, Агоста Бенарда і Альфреда Драше-Лазара.
Тип договору мирна угода
Підписаний
- місце
4 червня 1920 року
Великий Тріанон, Версаль, Франція
Набуття чинності 26 липня 1921 року
Сторони 1. Головні союзні та асоційовані сили

2. Центральні держави
Угорщина Угорщина

Тріанонський договір у Вікісховищі?

Етнографічна карта Земель Корони Святого Стефана, тобто Королівства Угорщини та Королівства Хорватії і Славонії за переписом населення 1880.

Тріанонський договір — мирний договір, укладений 4 червня 1920 року між союзними державами Антанти у Першій світовій війні та Королівством Угорщина. Остання погодилася на значні обмеження та втрату територій, у тому числі Закарпаття та усієї Словаччини на користь Чехословацької республіки. У 1920-1930-х pp. угорські ревізіоністські кола домагалися скасування Тріанонського договіру і повернення втрачених земель до «Великої Угорщини».

Тріанонський мирний договір став складовою частиною Версальсько-Вашингтонської системи. Набувши чинності 26 липня 1921, договір зафіксував розпад Австро-Угорської імперії, визнав раніше встановлені кордони сусідніх держав.

Умови договору[ред. | ред. код]

За договором Підкарпатську Русь (Закарпаття) та Словаччину включено до складу Чехословацької республіки; Трансільванія та Східний Банат передавалися Королівству Румунія; Хорватія, Воєводина та Західний БанатКоролівству СХС; провінція Бургенлянд — Австрійській республіці. Королівство Угорщина відмовлялося від будь-яких прав на порт Рієку (Фіуме), визнавала незалежність Чехословацької республіки та Королівства СХС, зобов'язувалася визнати скасування Берестейського миру 1918.

Наслідки Тріанонського договору для Угорщини і її сусідів[ред. | ред. код]

Виконання умов Тріанонського мирного договору призвело до втрати Королівством Угорщина довоєнної території та зменшення населення більш як удвічі в порівнянні з 1914. Королівству Угорщина заборонялося мати на озброєнні авіацію, танки, важку артилерію. Максимальна чисельність угорської армії, що могла формуватися лише з добровольців, мала не перевищувати 35 000 осіб. Військово-морський флот, у тому числі кораблі Дунайської флотилії, передавалися союзникам.

Нагляд за виконанням статей договору покладався на Союзну контрольну комісію. Королівство Угорщина зобов'язувалася надати країнам-переможцям в односторонньому порядку режим найбільшого сприяння на транзит, ввіз та вивіз товарів, а також сплатити репарації загальною сумою в двісті млн золотих крон.

У міжвоєнний період угорські урядові кола намагалися переконати населення, що Тріанонський мирний договір недовговічний, розпалювали шовіністичні настрої і закликали до відродження «Великої Угорщини». Зовнішньополітичний курс уряду на ревізію Тріанонського договору спричиняв напруження між сусідніми країнами.

Ференц Ретей. Етнографічна карта Земель Корони Святого Стефана (Королівства Угорщини та Королівства Хорватії і Славонії) за даними перепису 1880 року. Будапешт, 1886. Картограф Мано Когутович.

Етнічний склад довоєнної Угорщини і перепис 1910 року[ред. | ред. код]

Останній перепис у Королівстві Угорщини до укладання Тріанонського договору провадився 1910 року. Він зафіксував склад людності королівства за мовою і релігією. За переписом носії угорської мови становили 48% від загальної людності всього королівства, або 54% жителів "власно Угорщини" (територій без урахування Хорватії-Славонії). На теренах "власне Угорщини" жили представники таких меншин: 16,1% румунів, 10,5% словаків, 10,4% німців, 2,5% русинів (українців), 2,5% сербів, 8% інших. Євреї становили 5% людності "власно Угорщини", але їх зарахували до носіїв угорської мови. В автономній Хорватії-Славонії більшість становили хорвати й серби - 87% населення.

Перепис 1910 року порахував жителів угорського королівства за їхньою рідною мовою й релігією, але вказана таким чином мова особи могла не збігатися з її етнічною приналежністю. Додавало труднощів і те, що низка теренів королівства мала змішаний етнічний склад, отже жителі цих країв мали дві або навіть три рідні мови. На приклад, у Словаччині 18% словаків, 33% угорців і 65% німців були двомовні, а 21% відсоток німців цього краю говорили і словацькою, і угорською мовами поряд із німецькою.

Так звана "червона мапа". Етнографічна мапа Угорщини, видана в Будапешті 1920 року за підсумками перепису 1910 з урахуванням густоти населення. Складена для пред'явлення на переговорах у Тріаноні. Кожен фарбований кв.мм позначає 100 жителів. Терени, що на них жило менше 20 осіб/км², позначено білим. Укладач Павел Телекі.
   Угорська мова
   Німецька мова
   Словацька мова
   Українська (в оригіналі русинська) мова
   Румунська мова
   Сербська мова
   Території з густотою населення менше ніж 20 осіб//км²

Деякі демографи (Дейвид Пол, Петер Ганак, Ласло Катуш) стверджують, що підсумки перепису точні, так само як і їх інтерпретація. Інші, натомість, вважають, що підсумки перепису зманіпульовано через збільшення відсотку носіїв угоської мови, посилаючись на суперечність між малоймовірним стрімким зростанням носіїв угорської і зменшенням відсотку носіїв інших мов внаслідок політики мадяризації королівства наприкінці ХІХ ст.

Деякі словацькі демографи (Ян Светонь і Юліус Месарос) оскаржують висновки будь-якого довоєнного перепису. Американський історик Оувен Джонсон згоджується з переписами до 1900 року включно, за яким угорці становили 51,4%, але він відкидає висновки перепису 1910 року через завелику розбіжність із результатми попередніх переписів. Викликає сумнів також той факт, що переписи за часів довоєнного Королівства Угорщини відрізняються від пізніших переписів на тих самих теренах вже за нових держав у повоєнний час. Зважаючи на величезність таких розбіжностей деякі демографи припускають, що всі ці переписи надавали перевагу тій нації, чия держава панувала на цих теренах під час відповідного перепису.

Угорці поза новими кордонами Угорщини[ред. | ред. код]

На передених угорським королівством до нових держав землях більшість людности становили неугорці, але разом аж до 30% угорців опинилися поза межами угорської держави під пануванням інших народів.

Угорщина після підписанняТріанонського договору (позначена світло-зеленим територія) і відокремлені від неї території. Червоним кольором позначено населені угорцями терени, що опинились поза межами угорської держави.

Упродовж наступних десятиліть число угорців поза межами Угорщини скорочувалось, частина їх мігрувала до Угорщини. Так, у період з 1918 до 1924 до Угорщини мігрували 350000 осіб.

Спроби перегляду тріанонських угод Угорщиною[ред. | ред. код]

Внаслідок Віденських арбітражів 1938 і 1940 територіальні статті договору було переглянуто за рахунок Королівства Румунії та Чехословаччини. Незалежну Українська державу — Карпатську Україну, що утворилася в Закарпатті у березні 1939, окуповали війська хортистської Угорщини.

1941 р. до Угорщини були долучені також деякі території Югославського королівства - північно-західна частина Воєводини (Бачка і Баранья), прилеглий до неї район Славонії на північ від Осієка, а також переважна частина Прекмур'я. Також встановлено угорське окупаційну адміністрацію в Меджумур'ї.

З початком Другої світової війни Тріанонський мирний договір втратив чинність.

Територіальні пункти Тріанонського договору підтверджено Паризькими мирними договорами 1947.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]