Тріанонський договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підписання Тріанонського договору
Етнографічна карта Угорського королівства та Хорватії-Славонії за переписом населення 1880 р.
Угорщина після Тріанонського договору (світло-зелений) і території які були від неї відділені. Червоним - угорці які опинились поза межами Угорщини після Тріанону

Тріанонський договір — мирний договір, укладений 4 червня 1920 року між союзними державами Антанти у Першій світовій війні та Королівством Угорщина. Остання погодилася на значні обмеження та втрату територій, у тому числі Закарпаття та усієї Словаччини на користь Чехословацької республіки. У 1920-1930-х pp. угорські ревізіоністські кола домагалися скасування Тріанонського договіру і повернення втрачених земель до «Великої Угорщини».

Тріанонський мирний договір став складовою частиною Версальсько-Вашингтонської системи. Вступивши у силу з 26 липня 1921, договір зафіксував розпад Австро-Угорської імперії, визнав раніше встановлені кордони сусідніх держав.

Умови договору[ред.ред. код]

За договором Підкарпатська Русь (Закарпаття) та Словаччина були включені до складу Чехословацької республіки; Трансільванія та Східний Банат передавалися Королівству Румунія; Хорватія, Воєводина та Західний БанатКоролівству СХС; провінція Бургенлянд — Австрійській республіці. Королівство Угорщина відмовлялося від будь-яких прав на порт Рієку (Фіуме), визнавала незалежність Чехословацької республіки та Королівства СХС, зобов'язувалася визнати відміну Берестейського миру 1918.

Наслідки Тріанонського договору для Угорщини і її сусідів[ред.ред. код]

Виконання умов Тріанонського мирного договору призвело до втрати Королівством Угорщина довоєнної території та зменшення населення більш як удвічі в порівнянні з 1914. Королівству Угорщина заборонялося мати на озброєнні авіацію, танки, важку артилерію. Максимальна чисельність угорської армії, яка могла формуватися лише з добровольців, мала не перевищувати 35 000 осіб. Військово-морський флот, у тому числі кораблі Дунайської флотилії, передавалися союзникам.

Контроль за виконанням статей договору покладався на Союзну контрольну комісію. Королівство Угорщина зобов'язувалася надати країнам-переможцям в односторонньому порядку режим найбільшого сприяння на транзит, ввіз та вивіз товару, а також сплатити репарації загальною сумою в двісті млн золотих крон.

У міжвоєнний період угорські урядові кола намагалися переконати населення, що Тріанонський мирний договір недовговічний, розпалювали шовіністичні настрої і закликали до відродження «Великої Угорщини». Зовнішньополітичний курс уряду на ревізію Тріанонського договору спричиняв напруження між сусідніми країнами.

Спроби ревізї тріанонських умов Угорщиною[ред.ред. код]

Внаслідок Віденських арбітражів 1938 і 1940 територіальні статті договору були переглянуті за рахунок Королівства Румунії та Чехословаччини. Незалежна Українська держава — Карпатська Україна, що утворилася в Закарпатті у березні 1939, була окупована військами хортистської Угорщини.

У 1941 р. до Угорщини були долучені також деякі території Югославського королівства - північно-західна частина Воєводини (Бачка і Баранья), прилеглий до неї район Славонії на північ від Осієка, а також переважна частина Прекмур'я. Також було встановлено угорське окупаційне управління в Меджумурьї.

З початком Другої світової війни Тріанонський мирний договір втратив силу.

Територіальні пункти Тріанонського договору підтверджено Паризькими мирними договорами 1947.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]