Лоренцо Ґавотті
| Лоренцо Ґавотті | |
|---|---|
| Народився | 1595 Савона, Лігурія, Італія |
| Помер | 9 серпня 1679 |
| Діяльність | католицький священник, католицький єпископ |
| Посада | католицький архієпископd, титулярний архиєпископd, Roman Catholic Bishop of Ventimiglia-Sanremod і Apostolic Nuncio to Switzerlandd |
| Конфесія | католицька церква[1] |
Лоренцо Ґавотті O.Theat. (італ. Lorenzo Gavotti; 1595, Савона - 9 серпня 1679, Рим) — католицький єпископ з Італії, церковний дипломат. Походив зі визначної савонської родини, яка у 1626 отримала права генуезького патриціату. Вступив у Римі до конґреґації театинців близько 1617, став пробстом Сант Андреа делла Валле. 20 червня 1633 був призначений папою Урбаном VIII єпископом Вентімільї де відзначився піклуванням про підняття рівня теологічної освіти у своїй єпархії, а також про загальний стан духівництва. У 1643 став нунцієм у Швейцарії й перебував у Люцерні до 1646. На цьому посту безрезультатно намагався бути посередником між єпископом Комо і католицькими кантонами у суперечці щодо духовного імунітету та церковної юрисдикції над тічінськими бальяжами. Протидіючи проіспанським симпатіям капуцинів не дозволив вступити швейцарським кантонам у Тридцятирічну війну, одночасно у Граубюндені мав проблеми з профранцузьки налаштованим єпископом Кура Йоганом Флюґі фон Аспермотом. Після повернення до свого діоцезу він продовжив свої реформи у тридентському дусі, але вимушений був від'їхати до Риму через конфлікт з місцевими нобілями. 27 січня 1653 він пішов у відставку та став каноніком Санта-Марія-Маджоре, а також асистентом Апостольської камери, в ранзі якого займався канонізаціями. Також він посвячував 16 листопада 1660 церкву Римського університету Сант Іво алла Сапієнца.
- Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, sive, Summorum Pontificum, S.R.E. Cardinalium, Ecclesiarum Antistium series, e documentis tabularii praesertim Vaticani collecta, digesta, edita per Conradum Eubel, Volume IV: A Pontificatu Clementis PP.VIII (1592) usque ad Pontificatum Alexandri PP.VII (1667). Monasterii, Sumptibus et Typis Librariae Regensbergianae, 1935 (лат.)
- Urban Fink. Die Luzerner Nuntiatur 1586—1873: Zur Behördengeschichte und Quellenkunde der päpstlichen Diplomatie in der Schweiz (=Collectanea Archivi Vaticani, Bd. 40), (=Luzerner Historische Veröffentlichungen, Bd. 32). Luzern; Stuttgart: Rex Verlag, 1997. (нім.)
- Girolamo Rossi, Storia della citta di Ventimiglia dalle sue origini sino ai nostri tempi, Barera, 1857 (італ.)
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.