Лікоза
|
Координати 40°15′ пн. ш. 14°55′ сх. д. / 40.250° пн. ш. 14.917° сх. д.
|
Лікоза (італ. Licosa) — фракція (італ. frazione)[1] комуни Кастеллабате у провінції Салерно в регіоні Кампанія в південній Італії. Станом на 2009 рік її населення становило 82 особи. Розташована на однойменному мисі Пунта Лікоза (італ. Promontorio di Punta Licosa), навпроти острівця Лікоза (італ. Isola di Licosa)
Топонім походить від грецького слова Левкосія (грец. Λευκωσία), що означає «білий». Легенда говорить, що Левкосія була однією з трьох міфологічних сирен, яких зустрів Одіссей під час своїх пригод[2]. Таким чином, топонім пов’язаний з Лефкосією (грец. Lefkosía, тур. Lefkoşa), столицею Кіпру.
Територія півострова була заселена з часів верхнього палеоліту, її населяли енотри, лукани, греки та римляни, про що свідчать руїни давньогрецького міста Левкосія, або Левкотея. У 846 році навпроти мису відбулася морська битва при Лікозі між сарацинами та об'єднаним флотом Неаполя, Амальфі і Гаети[3].
Середньовічний феод Лікоза, заснований абатом Констабілісом у 1123 році, був частиною баронства Кастелло-дель-Абате і ним керували абати Кавського абатства Святої Трійці.
Лікоза розташована в північній частині Чіленто, на узбережжі Тірренського моря, в сільській місцевості та лісі, увінчаному горою Лікоза (італ. Monte Licosa, 326 м). Поселення складається з 3 частин під назвами Лікоза I, Лікоза II та Лікоза III, усі вони розташовані на західному кінці мису Пунта Лікоза[4]. На мисі є невелика гавань, навпроти якої розташований острівець Лікоза[5], з встановленим на ньому маяком.
Поселення розташоване між Сан-Марко (3 км на північ) і Ольястро-Марина (4 км на південь), на відстані 6 км від Санта-Марія, 7 км від Кастеллабате, 8 км від Касе-дель-Конте, 19 км від Агрополі і 73 км від Салерно.
Територія Лікози належить до національного парку Чіленто, а його берегова лінія, що характеризується флішовими скелями, є частиною морської заповідної території Санта-Марія-ді-Кастеллабате. Територія мису поза поселеннями вкрита чагарниковими заростями (італ. macchia) та лісом.
-
Палац Граніто, неподалік острова -
Вид на гору Лікоза, стежка до прибережної вежі Семафоро -
Флішові скелі біля узбережжя -
Острів Лікоза на фоні заходу сонця -
Пляж Лікози
.jpg)
- ↑ Frazione (diritto). Enciclopedia Treccani (італ.). Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ Гомер. Одіссея. ae-lib.org.ua. Процитовано 10 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Lankila, Tommi P. (1 січня 2013). The Saracen Raid of Rome in 846 – An example of maritime ghazw. (pp. 93–120). Traveling Through Time: Essays in Honor of Kaj Öhrnberg in Studia Orientalia 114 of Societas Orientalis Fennica. S. Akar, J. Hämeen-Anttila, and I. Nokso-Koivisto (eds.). Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ 1314897084 Licosa on OpenStreetMap
- ↑ 122364454 Isola Licosa on OpenStreetMap
- Antonio Infante, Licosa. Mitica porta di mare del Cilento antico, La Colomba, 1989, ISBN 88-89047-01-1.
- Roberto Pellecchia, Spiagge, cale e borghi della Costa del Cilento, Officine Zephiro, 2010, ISBN 88-903571-7-7
- Marco Reginelli, Sotto la pelle di Leucosia, Napoli, Rogiosi Editore, 2018, ISBN 978-88-6950-252-1.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |