Одіссей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Улісс» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Одіссей
Head Odysseus MAR Sperlonga.jpg
Батько Лаерт
Мати Антіклея
У шлюбі з Пенелопа
Діти Телемах
Agrius[d]
Leontophron[d]
Leontophonus[d]
Nausinous[d]
Nausithous[d]
Телегон
Cassiphone[d]
Латин
Poliporthes[d]
Ardeas[d]
Polypoetes[d]
Anteias[d]
Q3621444?

Одіссе́й (грец. Οδυσσέας — той, що сердить богів) — герой давньогрецького епосу, міфічний володар острова Ітака, син Лаерта й Антіклеї, один з головних героїв Троянської війни, оспіваний в «Іліаді» й «Одіссеї». Національний герой Греції[1].

У латинській мові та давньоримській міфології використовувалися форми імені Улісс, також Улікс (лат. Ulisses, Ulixes), утворені від давньогрецького фонетичного варіанту Olysseus.

24 серпня 2010 року офіційно повідомлено про відкриття двома грецькими археологами з Яніни, що проводили розкопки впродовж 16 років в районі Айос-Афанасіос на острові Ітака, царського палацу Одіссея — триповерхової будівлі, подібної до знайдених в Мікенах, Пілосі та Тиринфі[2][3].

Міф про Одіссея[ред.ред. код]

Одіссей славився розумом, рішучістю, кмітливістю, хитрістю і красномовством, тому брав участь у численних посольствах. Але й мав недоліки, такі як глузливість і нерозсудливість. Дружиною Одіссея була Пенелопа, котру він одержав від Тіндарея як нагороду за мудру пораду (варіант: за перемогу у марафоні). У Мессені Одіссей зустрівся з Іфітом, який подарував йому лук Евріта. У майбутньому під час відсутності Одіссея ніхто з женихів Пенелопи не міг натягнути тятиви цього лука.

Агамемнон ледве вмовив Одіссея приєднатися до ахейських вождів у поході проти Трої. Одіссей намагався повернути Єлену мирним шляхом. На десятому році війни він переконав ахейців продовжувати облогу Трої, був одним із послів до Ахіллеса, коли той посварився з Агамемноном. Після смерті Ахіллеса ахейці присудили Одіссеєві Ахіллесів обладунок, що прогнівило Аякса Теламоніда. Одіссей кілька разів ходив під Трою як вивідач; йому пощастило зловити троянського розвідника Долана і (за пізнішими переказами) викрасти священну статую покровительки Трої Паллади. Одіссей вигадав Троянського коня і був серед тих, що сховалися в ньому, перший побіг разом з Менелаєм до будинку Деїфоба, якого переміг у запеклому двобої.

Одіссей у царстві мертвих, фрагмент червонофігурного кратера-кілікса, Вазописець Долона

Одіссея[ред.ред. код]

Докладніше: Одіссея
«Одісей та сирени» — картина Джона Вільяма Вотергауса

Ще більше прославили Одіссея численні пригоди, коли він, повертаючись додому, десять років блукав світом. Про все це йдеться в «Одіссеї». У цьому епосі розповідається і про життя родини героя на острові Ітака — дружини Пенелопи та сина Телемаха. В «Одіссеї» багато фантастики. Під час своїх мандрів Одіссей побував у кіконів (Фракія), де втратив 72 супутників; у країні лотофагів, у кіклопів, де разом із 12 супутниками насилу вирвався з печери велетня Поліфема. На прохання осліпленого Поліфема Посейдон постійно переслідував Одіссея, надсилаючи страшні вітри й морські шторми. Герой побував у бога вітрів Еола, у чарівниці Кірки, в німфи Каліпсо. Нарешті, втративши кораблі й товаришів, Одіссей за допомогою царя феаків Алкіноя та його доньки Навсікаї повернувся на Ітаку.

Він прийшов додому у вигляді жебрака й довідався, що сотня залицяльників добивається руки Пенелопи, вважаючи її чоловіка мертвим. У стрільбі з лука, якого подарував колись Іфіт, лише Одіссей зміг натягнути тятиву й пустити стрілу так, що вона пройшла крізь отвори в сокирах, і тим виграти змагання женихів. З цього ж лука Одіссей перестріляв багато женихів, інших вбив Телемах. Батьки женихів намагалися повстати, їх Одіссей з Телемахом та старим рабом Одіссея Долієм разом з його шістьма синами зрештою здолали. Одіссей і Телемах зустрілися з батьком і дідом Лаертом.

Одіссей — образ людини бурхливого періоду історії стародавньої Греції, коли робились перші спроби колонізації, відкривалися нові землі, коли потрібна була не тільки міць зброї, а й хитрість і розважливість.

У мистецтві[ред.ред. код]

Образ Одіссея, знаходимо в численних літературних творах (трагедії Софокла «Філоктет», «Аякс», Евріпіда «Іфігенія в Авліді» й ін.). Його зображено на фресках (у Помпеях) та давньогрецьких вазах. До міфу про Одіссея зверталися також П. П. Рубенс, П. Тібальді, А. Карраччі, Дж. Ромні та інші художники.

У літературі та музиці пізнішого часу сюжет цього міфу використовували Л. Дольче, Лопе де Вега, Т. Корнель, Я. Княжнін, Ш. Гуно та багато інших письменників і композиторів. У переносному розумінні Одіссей — мандрівник, одіссея (від назви давньогрецького епосу) — тривалі мандри, пригоди, блукання.

Образ Одіссея втілений і в скульптурі. Наприклад, статуя Одіссея у національному парку «Софіївка» (м. Умань, Черкаська область).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]