Ліпкін Максим Максимович
Ліпкін Максим Максимович | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Липкин Максим Максимович | ||||
Народження | 12 серпня 1907 (116 років) Варшава, Російська імперія | |||
Смерть | 11 квітня 1991 (83 роки) | |||
Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
Національність | росіянин | |||
Країна | Російська імперія СРСР | |||
Навчання | Ленінградський інститут цивільних інженерів (1929) | |||
Діяльність | художник, сценограф | |||
| ||||
Ліпкін Максим Максимович (нар. 12 серпня 1907, Варшава, Російська імперія — 11 квітня 1991, Київ, УССР, СССР) — радянький (російський і український) театральний діяч, художник театру і кіно. Член Спілки художників СРСР.
Максим Ліпкін народився 12 серпня 1907 у Варшаві. За походженням — росіянин.
У 1929 закінчив Ленінградський інститут цивільних інженерів. Працював театральним художником у Ленінграді.
Коли почалась війна, працював на будівництві оборонних споруд під Лугою. Пережив блокаду Ленінграда, втратив дитину. «Знесилений від голоду, ледве тримаючи пензля, малював Ленінград і ленінградців, захоплений їхньою стійкістю й мужністю.»[1]
У лютому 1942 евакуювався «Дорогою життя» до Алма-Ати, де почав працювати художником у Київському театрі музичної комедії, що перебував у евакуації.
У березні 1944 разом з театром переїхав до Києва, який став для нього домом до кінця його життя. До кінця 1950-х років працював художником у Київському національному академічному театрі оперети.
Пішов з життя у 1991 році.
Вдова художника Луїза Григорівна Мірошниченко (*1940), член Спілки фотохудожників України (1991) передала до Музею війни у Києві більш ніж 50 робіт митця. Частина з них експонується у залі, де йдеться про битву за Ленінград. У 2012 р. Луїза Григорівна безкоштовно передала музею ще 11 малюнків із серії «Блокадний Ленінград» 1941–1942 років. Деякі з них мають автобіографічний характер.[1]
- «Жирофле-Жирофля» Ш. Лекока (1944, Київський театр музичної комедії)
- «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського (1960)
- «Молода гвардія» Ю. Мейтуса (1961, Оперна студія Київської консерваторії ім. П. Чайковського)
- «Царева наречена» М. Римського-Корсакова (1963, Оперна студія Київської консерваторії)
- «За другим фронтом» В. Собка
Художник-декоратор (кіностудія О. Довженка):
- «Педагогічна поема» (1955, реж. О. Маслюков, М. Маєвська)
- «Долина синіх скель» (1956, художник-постановник у співавт. з В. Корольовим; реж. М. Красій)
- «Є такий хлопець» (1956, реж. В. Івченко)
- «Далеке і близьке» (1957, реж. М. Макаренко, О. Козир)
- «Мораль пані Дульської» (1957, фільм-спектакль, реж. Леонід Варпаховський, О. Швачко)
- «Сто тисяч» (1958, фільм-спектакль, реж. Гнат Юра, Віктор Іванов)
- «Верховино, мати моя» (1959, реж. А. Народицький)
- ↑ а б Презентація нових надходжень. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 16 червня 2015.
- Ліпкін Максим Максимович // Історія українського мистецтва: словник художників України. — К.: Енциклопедія М. П. Бажана, 1973. — с. 134
- Ліпкін Максим Максимович // Українські радянські художники: Довідник. — К.: Мистецтво, 1972. — с. 268
- Максим Ліпкін на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Енциклопедія Сучасної України: Ліпкін Максим Максимович [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]
|
- Народились 12 серпня
- Народились 1907
- Уродженці Варшави
- Померли 11 квітня
- Померли 1991
- Померли в Києві
- Члени Спілки художників СРСР
- Радянські художники театру
- Російські художники театру
- Українські художники театру
- Українські художники кіно
- Художники кіно СРСР
- Персоналії:Київський національний академічний театр оперети
- Персоналії:Санкт-Петербург
- Персоналії:Алмати
- Персоналії:Блокада Ленінграда