Лірі Гега
Лірі Гега | |
---|---|
алб. Liri Gega | |
Народилася | 1918 Гірокастра, Албанія |
Померла | 1956 ·вогнепальна рана |
Країна | Народна Соціалістична Республіка Албанія Албанія |
Діяльність | політична діячка |
Alma mater | Queen Mother Pedagogical Instituted |
Посада | депутат Народних зборів Албанії[d] |
Партія | Албанська партія праці |
Лірі Гега (алб. Liri Gega; 1918, Гірокастра — 1956, невідомо) — албанська комуністка та феміністка, членкиня політбюро ЦК Компартії Албанії в 1941—1944 роках. Очільниця жіночого антифашистського руху в Народній Республіці Албанія. Виступала на підтримку «хрущовської відлиги». За участь у спробі змістити Енвера Ходжу заарештована і вагітною розстріляна разом з чоловіком.
Народилася 1918 року в заможній родині земляків Енвера Ходжі. У 1940 році закінчила Педагогічний інститут королеви-матері в Тирані. Перейнялася комуністичними поглядами, входила до складу корчинської підпільної комуністичної групи (разом з Енвером Ходжей, Кочі Дзодзе, Неджміє Джугліни, Фікірете Санджактарі)[1].
У 1941 році Гега вступила до Комуністичної партії Албанії (з 1948 — Албанська партія праці, АПП). До 1944 року входила до складу політбюро ЦК[2]. Брала участь у партизанському русі[3].
Після приходу комуністів до влади в Албанії Лірі Гега обрана депутаткою Народних зборів. Перебувала в керівництві кількох жіночих організацій, очолювала жіночий антифашистський рух.
Навіть після 1948 року, коли в результаті радянсько-югославського розколу режим Енвера Ходжі поривав з Югославією і обрушив репресії на «титовців», Лірі Гега не приховувала симпатій до югославських комуністів і колишніх зв'язків з Кочі Дзодзе і його прихильниками.
У 1946 році Гега одружилася з генералом Далі Ндреу. Народила дочку Ладвіє у 1948 році. Служила в адміністрації системи освіти.
З середини 1950-х, особливо в 1956 році, під впливом XX з'їзду КПРС, в АПП виник опозиційний рух[4]. Деякі партійні функціонери стали висловлюватися на користь уповільнення темпів індустріалізації і колективізації, більшої уваги рівню життя мас, «демократизації партійного життя». Ставилося питання про реабілітації «титовців».
Головними прихильниками «хрущовської відлиги» в Албанії були колишній міністр внутрішніх справ і фінансів Тук Якова (один із засновників албанської компартії) і секретарка ЦК Лірі Белішова. В таємний політичний контакт з ними вступили[5] генерали Далі Ндреу і Панайот Плаку. До цієї групи належала і Лірі Гега.
Виступ проти Енвера Ходжі і Мехмета Шеху був запланований на конференції парторганізації Тирани у квітні 1956 року, через два місяці після XX з'їзду КПРС. Значна частина делегатів налаштувалася підтримати генералів Плаку і Ндреу. Однак ці плани стали відомі міністру оборони Бекиру Балуку і міністру внутрішніх справ Кадрі Хазбіу, начальнику Сігурімі. Виступи опозиціонерів були припинені, 27 делегатів арештовані, конференція оголошена «югославською змовою»[6]. Панайот Плаку втік до Югославії, де в 1957 році був убитий агентами Сігурімі. Тук Якова засуджений до 20 років ув'язнення та в 1959 році помер у в'язниці. Лірі Белішова інтернована в 1960 році.
Лірі Гега була заарештована разом з чоловіком. Їй пред'явили звинувачення в змові з метою захоплення влади, дискредитації партійно-урядового керівництва, зв'язки з югославською розвідкою. На слідстві Гега вела себе стійко, підтверджувала своє негативне ставлення до партійних керівників — «не тільки з політичних причин, а й через їх особисту аморальність, байдужість до простих людських проблем»[7].
У 1982 році екс-міністр внутрішніх справ Кадрі Хазбіу був звинувачений у змові проти Енвера Ходжі. Його, зокрема, звинувачували у зв'язках з Ндреу і Гегою. Хазбіу дав витребувані слідством свідчення, ніби він обіцяв зберегти їм життя[8]. Якщо ця обіцянка дійсно мала місце, вона виявилося обманом.
Суд засудив Далі Ндреу і Лірі Гегу до смертної кари. Вирок не був пом'якшений, незважаючи на вагітність Геги[9]. На звернення Микити Хрущова Енвер Ходжі відповів відмовою. У грудні 1956 року (точна дата і місце залишаються невідомі) Лірі Гега і Далі Ндреу були розстріляні.
Страту чоловіка і вагітної дружини викликала обурення серед радянського керівництва[10]. Незабаром із НРА був відкликаний посол СРСР Леонід Крилов[11].
У сучасній Албанії Лірі Гега, незважаючи на комуністичні погляди, зараховується до борців проти диктатури.
За спогадами Ладвіє Мерлікі (до шлюбу Ндреу), Лірі Гега була турботливою матір'ю і відрізнялася добрим характером. Її захопленням була кулінарія, особливо приготування пирогів з локшиною[12].
- ↑ 4 misteret e Liri Gegës dhe Dali Ndreut: Si u ekzekutua shtatzënë anëtarja e Byrosë Politike. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
- ↑ CIA: KUSH DREJTOI PARTINË KOMUNISTE NË SHQIPËRI NË VITET 1941—1961
- ↑ HERONJTË LAHEN ME UJË FLORIRI. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Owen Pearson. Albania as Dictatorship and Democracy. I.B.Tauris & Co Ltd, Albania in the Twentieth Century. 2006. ISBN 9781845111052.
- ↑ Gruaja e ministrit të arratisur: Pse e eliminoi Enveri Panajot Plakun. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Panajot Plaku, gjenerali që zbuloi sekretet e Enverit tek gazeta «Borba». Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Vajza e Liri Gegës: Nënën ma pushkatuan shtatzënë, ia dogjën eshtrat me acid. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Mihallaq Ziçishti: Kompromisi me Liri Gegën e Dali ndreun, të mos depononin emrin e organizatës që tu falej jeta. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Ramiz Alia: Si u dënuan Liri Gega dhe Liri Belishova. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Албания от резни до весны. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Албания — страна орлов. (По книге «Чрезвычайный и полномочный человек»). Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Flet Lavdie Merlika (Ndreu) e bija e çiftit të dënuar me vdekje — I arrestuan te shtëpia e xhaxhait në Sllovë e thanë se i kapën në kufi duke u arratisur. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 31 березня 2020.