Союз комуністів Югославії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Союз комуністів Югославії

сербохорв. Савез комуниста Југославије
сербохорв. Savez komunista Jugoslavije
словен. Zveza komunistov Jugoslavije
мак. Сојуз на комунистите на Југославија
Країна Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство Югославія, Flag of Yugoslavia (1943–1946).svg Демократична Федеративна Югославія, Flag of Yugoslavia (1946-1992).svg Федеративна Народна Республіка Югославія і Flag of Yugoslavia (1946-1992).svg СФРЮ
Голова партії Йосип Броз Тіто
Дата заснування 1919
Дата розпуску 1990
Штаб-квартира Белград
Ідеологія марксизм, Тітоїзм, соціалізм, Югославізм і socialist patriotismd[1]

Союз комуністів Югославії (серб. Савез комуниста Југославије/Savez komunista Jugoslavije, до 1952 — Комуністична партія Югославії, серб. Комунистичка партија Југославије/Komunistička partija Jugoslavije) — керівна партія комуністичної спрямованості в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія (до 1990). Заснована в 1919 році як Комуністична партія Королівства сербів, хорватів і словенців.

Історія[ред. | ред. код]

Створена в квітні 1919 року і вже на виборах до Установчої скупщини в листопаді 1920 року посіла третє місце, після чого вже в грудні того ж року комуністична діяльність була заборонена. У відповідь активісти Компартії почали вести терористичну діяльність проти Югославії[2]. Партія залишалася в підпіллі до початку Другої світової війни, а партійні діячі піддавалися арештам з боку королівських властей.

Після нападу Третього Рейху на Югославію в 1941 партизанський комуністичний рух на чолі з Тіто розвернув широкомасштабну війну проти окупантів і колабораціоністів. Після звільнення країни в 1945 році партія встановила в країні однопартійний тоталітарний режим, який проіснував до 1990 року.

Склад членів[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wikipedia — 2001.
  2. Югославия в XX веке: очерки политической истории / К. В. Никифоров (отв. ред.), А. И. Филимонова, А. Л. Шемякин и др. — М.: Индрик, 2011. — С. 297.

Джерело[ред. | ред. код]