Маргарита Австрійська (1894—1986)
| Маргарита Австрійська | |
|---|---|
| Margaretha von Österreich | |
.jpg) Ерцгерцогиня Маргарита, фото на поштівці, 1913 | |
| Ім'я при народженні | Маргарита Райнера Марія Антонія Бланка Леопольдіна Беатрікс Анна Йозефа Рафаела Міхаела Станіслава Ігнатія Алікс Сесилія |
| Псевдо |
Маргарита Габсбург-Лотаринзька, Маргарита Австро-Тосканська |
| Народилася |
8 травня 1894 Лемберг, Австро-Угорщина |
| Померла |
21 червня 1986 (92 роки) Рим, Італія |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина→ Італія |
| Національність | австрійка |
| Діяльність | аристократка |
| Знання мов | німецька, іспанська, італійська, французька і угорська |
| Титул | ерцгерцогиня Австрійська |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Габсбурги |
| Батько | Леопольд Сальватор Австрійський |
| Мати | Бланка Іспанська |
| Брати, сестри | Антон Габсбурґd, Карло Пійd, Франц Йосипd, Леопольд Тосканськийd, Іммакулата Австрійська, Долорес Австрійська, Райнер Габсбурґd, Марія Антоніяd і Ассунта Габсбурґd |
| У шлюбі з | Франциско Маріо Тальані ді Марчіо |
| Діти | не було |
Маргарита Австрійська (нім. Margaretha von Österreich, також Маргарита Габсбург-Лотаринзька (нім. Margaretha von Habsburg-Lothringen та Маргарита Австро-Тосканська; 8 травня 1894 — 21 червня 1986) — ерцгерцогиня Австрійська з династії Габсбургів, принцеса Богемії, Угорщини та Тоскани, донька ерцгерцога Австрійського Леопольда Сальватора та іспанської інфанти Бланки де Бурбон, дружина маркіза де Марчіо Франческо Тальяні.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилась 8 травня 1894 у Лемберзі (сучасний Львів в Україні), де її батько, вояк австрійської армії, командував полком піхоти. Вона була третьою дитиною та третьою донькою в родині ерцгерцога Австрійського Леопольда Сальватора та його дружини Бланки Іспанської. Ім'я отримала на честь бабусі Маргарити Бурбон-Пармської. У сім'ї дівчинку кликали просто «Мег». Після її народження сім'я переїхала до Загребу, де Леопольд Сальватор отримав під своє командування нову військову частину. На початку XX століття сімейство оселилося у Відні.
Маргарита мала старших сестер Долорес та Іммакулату. Згодом народились молодші діти: Райнер, Леопольд, Марія Антонія, Антон, Ассунта, Франц Йозеф та Карл Пій.
Шлюб їхніх батьків був династичним. Жила родина досить заможно. Резиденцією сімейства був палац Тоскана у Відні. Літо зазвичай проводили на віллі у В'яреджо. У 1913 році батько успадкував замок Вільгельміненберг.[1]
Маргарита отримала добру освіту. Вона навчалась разом із старшими сестрами, всі три сестри мали художні здібності. Маргарита розмовляла п'ятьма мовами: французькою, німецькою, угорською, іспанською та італійською. Пристрастю ерцгерцогині було драматичне мистецтво.
У січні 1919, після закінчення Першої світової війни та розвалу імперії, родина, окрім двох синів, переїхала до Барселони, де жила досить скромно. Доньки проживали в одній кімнаті з матір'ю. Все їхнє австрійське майно було конфісковане новим урядом.
У 1930-х родина повернулася до Австрії. Їм це було дозволено за умови, що сімейство не буде втручатися у політичне життя країни. У своєму колишньому палаці Тоскана вони орендували три кімнати.
У 1937 році 43-річна Маргарита взяла шлюб з 49-річним італійським аристократом Франческо Тальяні, маркізом де Марчіо, який перебував на дипломатичній службі. Весілля відбулося 27 листопада у замку Зоннберг, який належав брату Маргарити, Антону. Дітей у подружжя не було.
Наступного року її чоловіка було призначено послом Італії в Китаї. До 1943-го подружжя мешкало в Нанкіні. У вересні 1943-го їх було інтерновано до японського концтабору, де вони перебували до літа 1945.
На початку 1946 року пара повернулася до Італії, а у лютому 1951 — переїхали до Іспанії. Два роки Франческо служив там послом Італії до 1952, коли був змушений подати у відставку. У віці 80 років він помер у Римі.
Маргарита після цього жила у Римі та маєтку поблизу В'яреджо, разом із сестрами Долорес та Іммакулатою, яких також невдовзі не стало. Вона пішла з життя у віці 92 років 21 червня 1986 року у Римі. Свій маєток заповіла комуні В'яреджо для переобладнання у соціальний та культурний центр.
Генеалогія[ред. | ред. код]
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У 1920-ті роки його придбав голова швейцарського банку Вільгельм Аманн.
Література[ред. | ред. код]
(англ.)
- Hamann, Brigitte. The Habsburgs: a biographical dictionary. Ueberreuter, 1988. ISBN 3800032473.
- Harding, Bertita. Lost Waltz: A Story of Exile. Bobbs-Merrill, 1944.
- McIntosh, David. The Unknown Habsburgs. Rosvall Royal Books, 2000. ISBN 91-973978-0-6
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маргарита Австрійська (1894—1986) |
- Профіль на Geneall.net [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Маргарити Австрійської [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ерцгерцогині Австрійські Маргарита та Марія Антонія. Фото
