Фердинанд II (король Обох Сицилій)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фердинанд II
ісп. Ferdinand II.
Fernando II de las Dos Sicilias 2.jpg
Народився 12 січня 1810(1810-01-12)[1][2]
Палермо, Королівство Обох Сицилій
Помер 22 травня 1859(1859-05-22)[1] (49 років)
Казерта, Кампанія, Італія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Spain (1785–1873, 1875–1931).svg Іспанія
Діяльність політик
Володіє мовами іспанська
Посада Король Неаполя[d]
Конфесія Римо-католицька церква
Рід House of Bourbon-Two Sicilies[d]
Батько Франциск I
Мати Maria Isabella of Spain[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Maria Cristina of Savoy[d] і Марія Тереза Австрійська
Діти Francis II of the Two Sicilies[d], Prince Louis, Count of Trani[d], Альфонсо Бурбон-Сицилійський, Марія Аннунціата Бурбон-Сіцилійська, Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська, Prince Gaetan, Count of Girgenti[d], Princess Maria Pia of Bourbon-Two Sicilies[d], Prince Pasquale, Count of Bari[d], Princess Maria Immacolata of Bourbon-Two Sicilies[d] і Prince Januarius, Count of Caltagirone[d]
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського Knight of the Order of the Holy Spirit Knight in the order of Saint-Michel Орден Золотого руна

Фердинанд II (італ. Ferdinando II; 12 січня 1810, Палермо, Королівство Обох Сицилій — 22 травня 1859, Казерта, Королівство Обох Сицилій) — король Обох Сицилій в 18301859, з династії Бурбонів. З 1825 — герцог Калабрійський, після відходу австрійських військ у 1827 році з королівства — головнокомандувач армією Обох Сицилій.

Вступаючи на престол після смерті батька Франциска I, пообіцяв ліберальні реформи, але на практиці намагався зміцнити абсолютизм. Повстання в Палермо, що стало початком революції 1848 в Італії, змусило Фердинанда проголосити конституцію. У результаті перевороту в Неаполі в травні 1848 йому вдалося відновити абсолютистську владу. Розправляючись з повстанцями, піддав бомбардуванню в 1849 місто Мессіна (Сицилія), за що отримав прізвисько «король-бомба». Один з ініціаторів інтервенції проти Римської республіки. В 1860, вже за його наступника, експедиція «тисячі» Джузеппе Гарібальді та втручання П'ємонту поклали край пануванню Бурбонів в Неаполі.

У Волтрі, 21 листопада 1832, він одружився з Марією Христиною Савойською (18121836), донькою Віктора Еммануїла I, короля П'ємонту та Сардинії. Вона померла під час пологів першої дитини:

Овдовівши, він одружився вдруге в Неаполі, 27 січня 1837, з Марією Терезією Австрійською (18161867), донькою Карла Людвіга Австрійського.

Діти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]