Марк Ньюман

Марк Ньюман
Народився	20 століття Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Мертон коледжd
Знання мов	англійська
Заклад	Університет Мічигану, Інститут Санта-Фе і Корнелльський університет
Нагороди	член Американського фізичного товариства Грант Ґуґґенгайма (2016) Грант Ґуґґенгайма (2016) член Лондонського королівського товариства (10 травня 2022) член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2014) Thomson Reuters Citation Laureates (2021) Leo P. Kadanoff Prized (2024)

Марк Ньюман (20 століття, Велика Британія) — англійсько-американський фізик і заслужений професор фізики університету Анатоля Рапопорта у Мічиганському університеті, а також зовнішній викладач Інституту Санта-Фе. Відомий своїм фундаментальним внеском у галузі складних мереж і складних систем, за що був нагороджений премією Лагранжа 2014 року.

Кар'єра

Марк Ньюман виріс у Бристолі, Англія. Навчався у Бристольській кафедральній школі. Здобув ступінь бакалавра та доктора філософії з фізики в Оксфордському університеті, перш ніж переїхати до Сполучених Штатів, щоб спочатку проводити дослідження у Корнельському університеті та пізніше в Інституті Санта-Фе, приватному науково-дослідному інституті на півночі Нью-Мексико, присвяченому вивченню складних систем. В 2002 році Ньюман почав працювати у Мічиганського університету, де зараз є заслуженим професором фізики університету Анатолія Рапопорта і професором університетського Центру вивчення складних систем.

Нагороди та визнання

• 2007: член Американського фізичного товариства;
• 2014: член Американської асоціації розвитку науки;
• 2014: премія Лагаранжа від CRT Foundation;
• 2016: стипендія Гуггенгайма;
• 2021: премія Елера
• 2021: Clarivate Citation Laureates

Доробок

Книги

• J. J. Binney; A. J. Fisher; N. J. Dowrick & M. E. J. Newman (1992). The Theory of Critical Phenomena. Oxford: Oxford University Press.
• M. E. J. Newman & G. T. Barkema (1999). Monte Carlo Methods in Statistical Physics. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-851796-3.
• Mark Newman; Albert-László Barabási & Duncan J. Watts (2006). Structure and Dynamics of Networks. Princeton, NJ: Princeton University Press.
• Daniel Dorling, Mark Newman & Anna Barford (2008). The Atlas of the Real World. London: Thames & Hudson Ltd. ISBN 978-0-500-51425-2.
• M. E. J. Newman (2010). Networks: An Introduction. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-920665-0.. Second edition, September 2018 ISBN 978-0198805090

Статті

• M. E. J. Newman (2001). The structure of scientific collaboration networks. Proceedings of the National Academy of Sciences. 98 (2): 404—409. arXiv:cond-mat/0007214. Bibcode:2001PNAS...98..404N. doi:10.1073/pnas.021544898. PMC 14598. PMID 11149952.
• M. E. J. Newman; S. H. Strogatz; D. J. Watts (2001). Random graphs with arbitrary degree distributions and their applications. Physical Review E. 64 (2): 026118. arXiv:cond-mat/0007235. Bibcode:2001PhRvE..64b6118N. doi:10.1103/PhysRevE.64.026118. PMID 11497662. S2CID 360112.
• M. E. J. Newman (2002). Assortative mixing in networks. Physical Review Letters. 89 (20): 208701. arXiv:cond-mat/0205405. Bibcode:2002PhRvL..89t8701N. doi:10.1103/PhysRevLett.89.208701. PMID 12443515. S2CID 1574486.
• M. E. J. Newman (2003). The structure and function of complex networks. SIAM Review. 45 (2): 167—256. arXiv:cond-mat/0303516. Bibcode:2003SIAMR..45..167N. doi:10.1137/S003614450342480. S2CID 221278130.
• M. T. Gastner; M. E. J. Newman (2004). Diffusion-based method for producing density equalizing maps. Proceedings of the National Academy of Sciences. 101 (20): 7499—7504. arXiv:physics/0401102. Bibcode:2004PNAS..101.7499G. doi:10.1073/pnas.0400280101. PMC 419634. PMID 15136719.
• M. E. J. Newman (2006). Modularity and community structure in networks. Proceedings of the National Academy of Sciences. 103 (23): 8577—8582. arXiv:physics/0602124. Bibcode:2006PNAS..103.8577N. doi:10.1073/pnas.0601602103. PMC 1482622. PMID 16723398.
• Newman, MEJ (2005). Power laws, Pareto distributions and Zipf's law (PDF). Contemporary Physics. 46 (5): 323—351. arXiv:cond-mat/0412004. Bibcode:2005ConPh..46..323N. doi:10.1080/00107510500052444. S2CID 202719165. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2022.
• Newman, Mark E. J. (June 2003). The structure and function of complex networks. SIAM Review. 45 (2): 167—256. arXiv:cond-mat/0303516. Bibcode:2003SIAMR..45..167N. doi:10.1137/S003614450342480. S2CID 221278130.
• Clauset, Aaron; Moore, Christopher; Newman, M.E.J. (1 травня 2008). Hierarchical structure and the prediction of missing links in networks. Nature. 453 (7191): 98—101. arXiv:0811.0484. Bibcode:2008Natur.453...98C. doi:10.1038/nature06830. hdl:2027.42/62623. PMID 18451861. S2CID 278058.
• Newman, M.E.J. (29 травня 2006). Power laws, Pareto distributions and Zipf's law. Contemporary Physics. 46: 323—351. arXiv:cond-mat/0412004. doi:10.1016/j.cities.2012.03.001. S2CID 2871747.
• Clauset, Aaron; Shazili, Cosma Rohila; Newman, M. E. J. (2 лютого 2009). Power-law distributions in empirical data. SIAM Review. 51 (4): 661—703. arXiv:0706.1062. Bibcode:2009SIAMR..51..661C. doi:10.1137/070710111. S2CID 9155618.