Марілуїзе Бек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марілуїзе Бек
нім. Marieluise Beck
Нині на посаді
Народився25 червня 1952(1952-06-25)[1][2][…] (72 роки)
Брамше, Bersenbrückd, Osnabrück Government Regiond, Нижня Саксонія, ФРН[4][1][5]
Відомий якполітична діячка, освітянка
КраїнаНімеччина
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Білефельдський університет
Політична партіяСоюз 90/Зелені[4]
У шлюбі зРальф Фюксd
Дітиневідомо[4] і невідомо[4]
Нагороди
офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» орден княгині Ольги III ступеня
marieluisebeck.de
 Медіафайли у Вікісховищі

Марілуїзе Бек (нім. Marieluise Beck; нар. 25 червня 1952, Брамше, Нижня Саксонія) — німецька політична діячка і до 2017 року депутат Бундестагу від партії Союз 90/Зелені. Вона також є членом Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Вона була речницею своєї партії з східноєвропейської політики. З 2002 по 2005 роки Марілуїзе Бек займала посаду парламентського державного секретаря у Федеральному міністерстві у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини, а з 1998 по 2005 роки — представниця з питань міграції у федеральному уряді Німеччини.[6] З 17 лютого 2006 року Марілуїзе Бек одружена з своїм багаторічним партнером, політиком партії Союз 90/Зелені та головою ради правління Фонду Гайнріха Белля — Ральфом Фюксом, разом з яким вони мають двох дочок. Після закінчення кар'єри Марілуїзе Бек у Бундестазі та завершення головування Ральфа Фюкса у фонді 15 листопада 2017 році вони заснували Ліберальний модерний центр.[7][8]

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчання та кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення абітури в гімназії міста Оснабрюк Бек навчалася на педагогічному факультеті за фахом німецька мова, історія та соціальні науки у Гейдельберзькому університеті Рупрехта-Карла та Білефельдському університеті. Опісля працювала вчителькою у реальній школі в Пфорцгаймі та в загальноосвітній школі в Бремені.

Протягом першого шлюбу і до кінця 1980-х років повне ім'я політикині було Марілуїзе Бек-Обердорф.

Партійна діяльність

[ред. | ред. код]

Протягом навчання у Білефельді Бек була активною учасницею університетського соціалістичного об'єднання. З 1980 року вона є членкинею Партії зелених. З листопада 1980 року по червень 1982 року очолювала Партію зелених у Баден-Вюртемберзі й була членкинею земельної ради правління партії до обрання у Бундестаг на парламентських виборах 6 березня 1983 року.

Депутатка у Бундестазі

[ред. | ред. код]

У 1983 році Бек пройшла до Бундестагу по земельних списках Баден-Вюртемберга та стала членкинею першої фракції зелених у Бундестазі. З 1983 по 1984 роки вона була спікеркою фракції зелених. Після федеральних виборів у 1987 році вона повторно пройшла в Бундестаг за земельними списками Бремена. У Бундестазі вона перебувала до федеральних виборів 1990 року, на яких західні німецькі зелені зазнали невдачі. З 1991 по 1994 роки вона була членкинею Бременського парламенту. З 1994 по 2017 рік вона знову була обрана до Бундестагу від Бремена. ЇЇ виборчий округ був Бремен І.

Марілуїзе Бек була членом комітету з зовнішніх відносин, заступницею члена комітету з справ Європейського Союзу в Бундестазі та головою парламентської групи Боснія і Герцоговина у Бундестазі.

Марілуїзе Бек на заході фракції Союз 90/Зелені

У 2016 році Бек вирішила більше не балотуватися на парламентських виборах 2017 року. Вона висловилася, що була б рада продовжувати свою партійну діяльність у Бундестазі, проте, не бачила жодного шансу знову бути номінованою від земельного представництва на противагу Кірстен Капперт-Ґонтер, у якої вона з невеликим відривом виборола попереднє голосування у 2012 році.[9]

Зовнішньо-політичні погляди

[ред. | ред. код]

Гостро критикує російську агресію проти Україні. Є принциповою прихильницею антиросійських санкцій з боку ЄС і Німеччини.[10] У 2016 році доповідачки Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Крістіна Зелєнкова (Чехія) та Марілуїзе Бек (Німеччина) провели чотириденний візит до України, відвідавши Київ, Маріуполь та Дніпропетровськ. У заяві доповідачок, розповсюдженій прес-службою ПАРЄ, наголошувалося: «Після незаконної анексії Криму повзуча гібридна анексія окупованих територій на Донбасі є неприйнятною з точки зору міжнародного права».[11]

19 квітня 2016 року на слуханнях ПАРЄ «Конфлікт на Сході України: політичні та гуманітарні проблеми», Бек заявила, що «За нашою інформацією, в Кремлі створено п'ять «міністерств», які фактично керують так званими «ЛНР» та «ДНР».[12] Крім того, вона охарактеризувала тодішній стан справ на окупованих територіях «гібридною анексією», яка стала неминучим наслідком гібридної війни, яку веде проти України Росія.[13] Марілуїзе Бек підкреслила, що для врегулювання конфлікту на Сході України до Німеччини та Франції повинні долучитися США та Велика Британія, які на початку 1990-их гарантували Україні її територіальну цілісність. «Єдине, чого просила ця європейська країна за те, що відмовилася від своєї ядерної зброї», — наголосила Бек.[13]

У червні 2018 року політична діячка підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[14]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1995: Почесна громадянка боснійського міста Лукавац
  • 1996: Кавалерський хрест (Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»)
  • 2008: Нагорода ім. Реґіни Гільдебрандт за солідарність з безробітними та бідними
  • 2011: Нагорода солідарності з Білоруссю
  • 2016: Нагорода ім. Рамера за сміливість у захисті демократії[15]
  • 2017: Орден княгині Ольги III ступеня — За вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань (23.08.2017)[16]
  • 2018: Почесне членство у Регіональній спілці в'язнів-жертв нацизму в Одесі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1012717224 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
  3. ↑ FemBio database
  4. ↑ а б в г http://bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/B/beck_marieluise/258154
  5. ↑ Catalog of the German National Library
  6. ↑ Deutscher Bundestag - Beck, Marieluise. Deutscher Bundestag (нім.). Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
  7. ↑ Zentrum Liberale Moderne. libmod.de (de-DE) . Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
  8. ↑ Marieluise Beck beim Zentrum Liberale Moderne | Marieluise Beck. marieluisebeck.de (нім.). Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
  9. ↑ Knapper Sieg für Marieluise Beck. https://www.kreiszeitung.de (нім.). 12 листопада 2012. Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 27 липня 2019.
  10. ↑ Марілуїзе Бек належить до числа тих депутатів Бундестагу, які в російсько-українському конфлікті однозначно стоять на боці Києва. Вона вважає, що Німеччина просто з почуття історичної відповідальності зобов'язана підтримати Україну «в її прагненні до свободи і гідності». Історичний тягар щодо Росії, за її словами, теж є, але розігрувати одне проти одного Бек вважає неприпустимим, а тим більше — перетворювати Україну та інші, як вона висловилась, «проміжні» країни в предмет торгу на переговорах Берліна з Москвою. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 19 травня 2017.
  11. ↑ Власенко, Вікторія (08.04.2016). Доповідачки ПАРЄ: Провести вибори на окупованому Донбасі поки нереально | DW | 08.04.2016. DW.COM (укр.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
  12. ↑ Дубенський, Віталій (30.03.2016). Bild: Росія напряму управляє Донбасом | DW | 30.03.2016. DW.COM (укр.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
  13. ↑ а б Власенко, Вікторія (19.04.2016). Марілуїзе Бек | DW | 26.01.2016. DW.COM (укр.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
  14. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
  15. ↑ Dr. Leemhuis, Remko. AJC ehrt Marieluise Beck mit Demokratie-Preis | American Jewish Committee Berlin Office. ajcberlin.org (нім.). Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 27 липня 2019.
  16. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 250/2017 Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 26 серпня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марілуїзе_Бек&oldid=40426660