Марієнгоф Анатолій Борисович
Марієнгоф Анатолій Борисович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 24 червня (6 липня) 1897[1][2] або 6 липня 1897[3][2] Нижній Новгород, Російська імперія | |||
Помер | 24 червня 1962[1][4][…] (64 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР | |||
Поховання | Богословське кладовище | |||
Країна | Російська імперія СРСР | |||
Діяльність | сценарист, поет, драматург, письменник, прозаїк, мемуарист | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | 1916 — 1962 | |||
Жанр | роман | |||
У шлюбі з | Нікрітіна Ганна Борисівна | |||
| ||||
Марієнгоф Анатолій Борисович у Вікісховищі | ||||
Марієнгоф Анатолій Борисович — російський поет, драматург. Близький друг Сергія Єсеніна.
Народився 6 липня 1897 р. у Нижньому Новгороді. Помер 24 червня 1962 р. у Ленінграді.
У 1919 р. разом з поетами Сергієм Єсеніним, Рюріком Івнєвим, Вадимом Шершеневичем та художниками Борисом Ердманом і Георгієм Якуловим брав участь у створенні нової літературної течії — імажинізму.
Створив на основі однойменного памфлету Поля Лафарга сценарій українського фільму «Проданий апетит» (1927, у співавторстві з Миколою Ердманом).
У вересні 2014 року з пропозицією про увічнення в Пензі пам'яті А. Б. Марієнгофа до пензенської влади звертався письменник Захар Прилєпін. 11 вересня 2015 року в Пензі було урочисто відкрито меморіальну дошку Анатолію Марієнгофу на будівлі колишньої приватної 3-ї чоловічої гімназії С. А. Пономарьова (Пономарьовської гімназії), в якій майбутній поет і драматург вчився з 1913 по 1916 роки (вул. Московська, 34). Автор меморіальної дошки — скульптор, член Спілки художників Росії Олександр Хачатурян. У церемонії відкриття взяли участь мер Пензи Юрій Кривов і голова Пензенської міської Думи Віктор Кувайцев.
25 лютого 2016 року в Нижньому Новгороді письменник Захар Прилєпін і федеральний інспектор по Нижегородській області Денис Москвін Відкрили меморіальну Дошку за адресою Велика Покровська, 10В. В цьому будинку Марієнгоф прожив з 1897 по 1913 роки.
17 червня 2016 року в селі Плетніха Пільнінского району Нижегородської області з'явилася вулиця Марієнгофа.
Той же Прилєпін написав про Марієнгофа книжку в серії «Життя чудових людей».
1990 року київське видавництво «Мистецтво» видало друком накладом 100 000 книгу Анатолія Марієнгофа «рос. «Роман без вранья: Воспоминания о Есенине», ISBN 5-7715-0535-8. Текст видрукований за виданням «рос. Анатолий Мариенгоф. Роман без вранья. 3-е издание, Ленинград, Прибой, 1928
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 526–528. — ISBN 5-94848-262-6
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- Сценаристы советского художественного кино. — Москва, 1972. — С. 222.
- Малая энциклопедия событий. — Харьков, 1999. — С. 371.
|
Це незавершена стаття про поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |