Захар Прилєпін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захар Прилєпін
рос. Захар Прилепин
Ім'я при народженні Євген Миколайович Прилєпін
Псевдо Захар
Народився 7 липня 1975(1975-07-07)[1] (48 років)
Ільїнка (Скопінський район), Скопінський районd, Рязанська область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність письменник, журналіст, терорист
Галузь російська література[2]
Alma mater Школа міліції при Нижегородської академії МВС Росії
Нижегородський державний університет
Знання мов російська[3][2][4]
Учасник Перша чеченська війна, Дагестанська війна і Війна на сході України
Членство Ізборський клуб[5] і Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Роки активності з 2003
Жанр проза
Magnum opus Патологіїd
Посада головний редактор
Військове звання майор
Партія Загальноросійський народний фронт
«За правду»
Нагороди

Премія Уряду РФ в галузі культури
Премія «Ясна Поляна (премія)» (2007)
Премія «Супер−Нацбест» (2011)
Премія «Велика книга» (2014)

IMDb ID 3426827
Сайт zaharprilepin.ru

Захар Прилєпін (рос. Захар Прилепин), справжнє ім'я Євген Миколайович Прилєпін, відомий також як Євген Лавлінський (рос. Евгений Лавлинский) (7 липня 1975(1975-07-07), Ільїнка (Скопінський район), Рязанська область) — російський політик, письменник, пропагандист[6], публіцист.

За переконаннями є націонал-більшовиком. Голова партії «За правду» з 1 лютого 2020 року. Член Центрального штабу Загальноросійського народного фронту.[7] Член партії «Інша Росія» Едуарда Лимонова (1996—2018).

Заступник художнього керівника МХАТ із літературної частини. Лауреат премії Уряду Росії в галузі культури і ряду інших премій.

Майор, підтримує терористичні угруповання ДНР та ЛНР, декларує свою участь у збройних формуваннях на тимчасово окупованій РФ території Донбасу.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[8]. Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Після служби в армії навчався в школі міліції і служив в ОМОН.

У 1996 році брав участь у першій російсько-чеченській війні.

У 1999 році взяв участь у бойових діях у Дагестані та другій російсько-чеченській війні.

Захар Прилєпін з 2014 року в складі збройних формувань особисто брав участь у війні на сході України.

З грудня 2015 за серпень 2018 року Прилєпін є радником так званого «голови ДНР», Олександра Захарченка[9].

З жовтня 2016 року обіймає посаду заступника командира «батальйону» з роботи з особовим складом терористів ДНР у званні «майора».[10]

З жовтня 2016 року — член Громадської ради при Міністерстві культури РФ[11].

16 лютого 2017 року Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження щодо Євгенія (Захара) Прилєпіна за звинуваченням в «участі у діяльності терористичної організації» (ч. 1 ст. 258-3 КК України) та «фінансування тероризму» (ч. 1 ст. 258-5 ККУ). Підозрюється в пособництві терористичному угрупованню ДНР.

За підсумками 2017 року як «Письменник року в Росії» Захар Прилєпін розділив перше місце з Борисом Акуніним і Дариною Донцовою[12], і знову став найбільше згадуваним у російських ЗМІ письменником.

Твори Прилєпіна видавалися англійською, німецькою, французькою, італійською, китайською, датською, норвезькою, польською, болгарською, румунською, вірменською мовами.

2017 року брав участь у президентських внутрішньопартійних виборах, але поступився Павлу Грудініну[13].

29 листопада 2018 року увійшов до складу штабу Загальноросійського народного фронту[14]. Через це був виключений з політичного руху в якому перебував раніше.

19 вересня 2021 року на виборах до Держдуми РФ обраний депутатом від партії «Справедлива ​​Росія — за правду»[15].

Вибух автомобіля[ред. | ред. код]

6 травня 2023 року Прилєпіна було підірвано в автомобілі Audi Q7 на трасі Нижньогородської області дорогою до Москви з анексованої території Донецької та Луганської областей України. Водій загинув, сам Прилєпін отримав поранення ніг[16] та втратив геніталії[17]. Відповідальність за замах взяв на себе партизанський рух «Атеш»[18].

Того ж дня Слідчий комітет РФ прозвітував про затримання підозрюваного у підриві, який під час допиту «дав свідчення, що діяв за завданням спецслужб України»[19]. Також було затримано другого підозрюваного, 33-річного уродженця Ізюма Харківської області[20]. МЗС РФ звинуватило США та Україну в нібито спланованому терористичному акті[21][22].

7 травня 2023 року лікарі вивели Прилєпіна з медикаментозного сну.

7 липня 2023 року Прилєпін в перше з часу ураження записав відео звернення. "Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими, мудрішими і злішими" сказав Захар.[23]

1 серпня 2023 року був призначений на посаду заступника командира полку з військово-політичної роботи полка Росгвардії "Оплот", з присвоєнням військового звання підполковник[24][25].

Цитати[ред. | ред. код]

Досі я був вдалішим за вас всіх...

Вам хотілося б говорити, що я «перефарбувався» — але я з року в рік публікую свої статті, написані в 1996, 1999, 2001 і 2010 роках: там рівно те ж саме, що я говорю сьогодні...

...я гарний російський письменник, дуже гарний російський письменник і навіть найкращий російський письменник ... Мої романи перекладені 22 мовами. Я знаю тисячі європейців і американців, я дав там сотні інтерв'ю, і сотні газет виходили з моїми портретами. Я був у кращих ресторанах всього світу і ні в чому собі не відмовляв ... я прочитав більше книжок, ніж будь-хто з вас ...[26]

Критика[ред. | ред. код]

  • Численні оглядачі відзначили, що у заявлений Прилєпіним час його знаходження у Донбасі в ролі «комісара батальйону» сепаратистів він насправді давав концерти у різних містах Росії.
  • Одне із завдань Прилєпіна, як вважає політолог Андрій Піонтковський та інші оглядачі — це мобілізація нових «моторил». Саме тому він знаходиться не в Донбасі, а в турне по містах Уралу і Сибіру. Агітувати нову хвилю «живої сили» — російських маргіналів їхати воювати в Донбас.[27]
  • Літературне агенство 'Wiedling Literary Agency', яке знаходиться у Німеччині і представляє інтереси російськомовних письменників на Заході, вирішило припинити представляти права літературних творів Захара Прилєпіна. Агентство прийняло таке рішення в зв'язку з отриманням Прилєпіним посади заступника командира «батальйону» самопроголошеної «Донецької народної республіки».
    - Агентство продовжує виконувати свої контрактні обов'язки перед усіма партнерами-видавництвами, які публікують твори Прилєпіна у перекладах — повідомив глава 'Wiedling Literary Agency' Томас Відлінг — проте свої можливі прибутки з цих послуг агентство пожертвує міжнародній правозахисній компанії Amnesty International".[28]

Санкції[ред. | ред. код]

28 лютому 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, Європейський союз запровадив персональні санкції проти Захара Прилєпіна, «за активну підтримку або реалізацію дій чи політики, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності та безпеці в Україні».[29] Євросоюз зазначає, що Прилєпін консультував лідерів сепаратистів, брав участь у конфлікті на Донбасі на боці сепаратистів, окрім того, він використовував репутацію відомого письменника для поширення антиукраїнської пропаганди, а також пропаганди позитивного ставлення до анексії Криму та дій сепаратистів на Донбасі.[30]

15 березня 2022 року його внесли до санкційного списку Великої Британії.[31]

7 липня 2022 року потрапив під санкції Канади, як «російський діяч дезінформації та пропаганди».[32]

19 жовтня 2022 року доданий до санкційного списку України.[33]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Патології» (роман) — 2004 изд. «Андреевский флаг»
  • «Санькя» (роман) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — 2006 изд. «Ad Marginem»
  • «Грех» (роман) — 2007 изд. «Вагриус»
  • «Ботинки, полные горячей водкой» (сборник рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Я пришёл из России» (эссе) — 2008 изд. «Лимбус Пресс»
  • «Война» (антология рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Terra Tartarara. Это касается лично меня» (Авторский сборник публицистики) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Именины сердца. Разговоры с русской литературой» (Авторский сборник интервью с писателями и поэтами) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Революция» (антология рассказов) — 2009 изд. «АСТ»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Czech National Authority Database
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. CONOR.Sl
  5. https://izborsk-club.ru/11035
  6. Захар Прилепин // Загальноросійський Народний Фронт. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
  7. Центр «Миротворець»: Прилєпін Євген Миколайович. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  8. Захар Прилепин представил в Донецке книгу о событиях в Донбассе. // «НТВ». 21 червня 2016. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 12 вересня 2016.(рос.)
  9. Російський письменник став заступником командира «батальйону» бойовиків «ДНР». Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
  10. Додаток до наказу Міністерства культури Російської Федерації від 05.10.2016 № 2248 «Склад громадської ради при Міністерстві культури Російської Федерації»[недоступне посилання]. Оголошено новий склад Громадської ради при Міністерстві культури [Архівовано 2 січня 2019 у Wayback Machine.] // Міністерство культури Російської Федерації, 07.10.2016
  11. ВЦИОМ опублікував рейтинг найпопулярніших російських акторів, музикантів і письменників. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
  12. директор Радгоспу імені Леніна" висунутий в Президенти Росії Meduza, [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] 01.12.2017
  13. ЗНФ підбив підсумки першої п'ятирічки і оновив керівництво [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.] 29.11.2018
  14. Бойовики Бородай і Прилєпін стануть депутатами російської Держдуми. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
  15. В РФ підірвали автомобіль російського пропагандиста Прилєпіна. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  16. Малюк про ліквідацію зрадників та воєнних злочинців: Їх наздогнали «кармічні борги» перед українським народом. hromadske.ua (укр.). 25 березня 2024. Процитовано 26 березня 2024.
  17. В России взорвали автомобиль Захара Прилепина. Идеолог и участник войны с Украиной ранен
  18. Росіяни заявили про затримання нібито причетного до підриву Прилєпіна. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  19. СК РФ вже знайшов "український слід" у вибуху авто Прилєпіна – DW – 06.05.2023. dw.com (укр.). Процитовано 8 травня 2023.
  20. Росія звинуватила США в підриві автомобіля пропагандиста Прилєпіна. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  21. МЗС Росії звинуватило Україну і “західних покровителів” у підриві автомобіля Прилєпіна. Українська правда (укр.). Процитовано 8 травня 2023.
  22. Прилєпін вперше став на ноги після замаху. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 7 липня 2023.
  23. Прилепин объявил, что стал замкомандира полка в Росгвардии. Радио Свобода (рос.). 1 серпня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  24. Письменник-політрук: Захара Прилєпіна призначено заступником командира полку у складі Росгвардії. ФОКУС (укр.). 1 серпня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  25. Письмо из провинции лучшим людям. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 19 лютого 2017.
  26. Андрій Піонтковський: Оказался наш Трампец… [Архівовано 21 лютого 2017 у Wayback Machine.] 20-02-2017
  27. Бі-бі-сі: Литературное агентство отказалось представлять Прилепина [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. 17.02.2017
  28. Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 27 березня 2023.
  29. ЕС ввел персональные санкции против Пескова, Сечина и других – DW – 28.02.2022. dw.com (рос.). Процитовано 27 березня 2023.
  30. The UK Sanctions List. GOV.UK (англ.). Процитовано 27 березня 2023.
  31. Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (20 липня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 15: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 27 березня 2023.
  32. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Посилання[ред. | ред. код]