Захар Прилєпін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захар Прилєпін
рос. Захар Прилепин
Захар Прилепин (cropped).jpg
Ім'я при народженні Євген Миколайович Прилєпін
Псевдо Захар
Народився 7 липня 1975(1975-07-07)[1] (43 роки)
Ільїнка, Скопинський район, Рязанська область, РРСФР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність письменник, журналіст, публіцист
Alma mater Школа міліції при Нижегородської академії МВС Росії
Нижегородський державний університет
Володіє мовами російська[2]
Роки активності 2003 — н.в.
Жанр проза
Magnum opus Патології[d]
Посада головний редактор
Військове звання RAF A F3Maj after2010h.png
Майор ВС ДНР
Партія Onf-logo.svg Загальноросійський народний фронт
Нагороди
IMDb nm5912159
Сторінка в Інтернеті zaharprilepin.ru

Захар Прилєпін (рос. Захар Прилепин, справжнє ім'я: Євген Миколайович Прилєпін; нар. 7 липня 1975 року, село Ільїнка, Скопинський район, Рязанська область) — російський письменник, журналіст, та публіцист за переконаннями є націонал-більшовиком. [3] Заступник художнього керівника МХАТ імені Горького з літературної частини з 4 грудня 2018 року. Член Центрального штабу Загальноросійського народного фронту.[4]

Член партія «Інша Росія» Едуарда Лимонова (1996 — 2018). Майор. Підтримує ДНР та ЛНР, декларує свою участь у збройних формуваннях на окупованій території Донбасу. Численні публікації та усні заяви Прилепіна критиками розцінюються як екстремізм. Лауреат премії Уряду Росії в галузі культури і ряду інших премій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Нелітературна діяльність[ред. | ред. код]

Після служби в армії навчався в школі міліції і служив в ОМОН.

У 1996 році брав участь у першій російсько‐чеченській війні.

У 1999 році взяв участь у бойових діях у Дагестані та другій російсько-чеченській війні.

Захар Прилєпін з 2014 року в складі збройних формувань особисто брав участь у війні на сході України.

З грудня 2015 за серпень 2018 року Прилєпін є радником так званого «голови ДНР», Олександра Захарченка[5].

З жовтня 2016 року обіймає посаду заступника командира «батальйону» з роботи з особовим складом ДНР у званні «майора».[6]

З жовтня 2016 року — член Громадської ради при Міністерстві культури Російської Федерації[7].

16 лютого 2017 року Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження щодо Євгенія (Захара) Прилєпіна за звинуваченням в «участі у діяльності терористичної організації» (ч. 1 ст. 258-3 КК України) та «фінансування тероризму» (ч. 1 ст. 258-5 ККУ). Він підозрюється в пособництві незаконному збройному формуванню самопроголошеної «Донецької народної республіки».

За підсумками 2017 року як «Письменник року в Росії» Захар Прилепін розділив перше місце з Борисом Акуніним і Дариною Донцової[8], і знову став самим згадуваним у російських ЗМІ письменником.

Твори Прилєпіна видавалися англійською, німецькою, французькою, італійською, китайською, датською, норвезькою, польською, болгарською, румунською, вірменською мовами.

2017 року брав участь у президентських внутрішньопартійних виборах, але поступився Павлу Грудинину[9].

29 листопада 2018 року увійшов до складу штабу Загальноросійського народного фронту[10]. Через це був виключений з політичного руху в якому складався раніше.

Про себе[ред. | ред. код]

« До сих пір я був вдалішим за вас всіх...

Вам хотілося б говорити, що я «перефарбувався» - але я з року в рік публікую свої статті, написані в 1996, 1999, 2001 і 2010 роках: там рівно те ж саме, що я говорю сьогодні...

...я гарний російський письменник, дуже гарний російський письменник і навіть найкращий російський письменник ... Мої романи перекладені на 22 мови. Я знаю тисячі європейців і американців, я дав там сотні інтерв'ю, і сотні газет виходили з моїми портретами. Я був в кращих ресторанах всього світу і ні в чому собі не відмовляв ... я прочитав більше книжок, ніж будь-хто з вас ...[11]

»

Відгуки[ред. | ред. код]

  • Численні оглядачі відзначили, що у заявлений Прилепіним термін його знаходження у Донбасі в ролі «комісара батальйону» сепаратистів він насправді давав концерти у різних містах Росії.
  • Одне із завдань Прілепіна, як вважає політолог А.Піонтковський та інші оглядачі — це мобілізація нових «моторил». Саме тому він знаходиться не в Донбасі, а в турне по містах Уралу і Сибіру. Агітувати нову хвилю «живої сили» — російських маргіналів їхати воювати в Донбас.[12]
  • Літературне агенство 'Wiedling Literary Agency', яке знаходиться у Німеччині і представляє інтереси російськомовних письменників на Заході, вирішило припинити представляти права літературних творів Захара Прілепіна. Агентство прийняло таке рішення в зв'язку з отриманням Прилепіним посади заступника командира «батальйону» самопроголошеної «Донецької народної республіки».
    - Агентство продовжує виконувати свої контрактні обов'язки перед усіма партнерами-видавництвами, які публікують твори Прілепіна у перекладах — повідомив глава 'Wiedling Literary Agency' Томас Відлінг — проте свої можливі прибутки з цих послуг агентство пожертвує міжнародній правозахисній компанії Amnesty International".[13]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Патології» (роман) — 2004 изд. «Андреевский флаг»
  • «Санькя» (роман) — 2006 изд. «Ad Marginem»
  • «Грех» (роман) — 2007 изд. «Вагриус»
  • «Ботинки, полные горячей водкой» (сборник рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Я пришёл из России» (эссе) — 2008 изд. «Лимбус Пресс»
  • «Война» (антология рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Terra Tartarara. Это касается лично меня» (Авторский сборник публицистики) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Именины сердца. Разговоры с русской литературой» (Авторский сборник интервью с писателями и поэтами) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Революция» (антология рассказов) — 2009 изд. «АСТ»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #136416756 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Віктор Шендерович (6 серпня 2012). Дебютант. Щоденний часопис. Архів оригіналу за 2013-04-16. Процитовано 2018-03-20. (рос.)
  4. Захар Прилепин // Загальноросійський Народний Фронт
  5. Захар Прилепин представил в Донецке книгу о событиях в Донбассе. // «НТВ». 21 червня 2016. Процитовано 2016-09-12. (рос.)
  6. Російський письменник став заступником командира «батальйону» бойовиків «ДНР». Процитовано 2017-02-13. 
  7. ВЦИОМ опублікував рейтинг найпопулярніших російських акторів, музикантів і письменників. ТАСС (ru). Процитовано 2018-01-15. 
  8. [https://meduza.io/news/2017/12/01/levyy-front-vydvinul-v-prezidenty-direktora-sovhoza-imeni-lenina-pavla-grudinina директор Радгоспу імені Леніна» висунутий в Президенти Росії Meduza, 01.12.2017
  9. ЗНФ підбив підсумки першої п'ятирічки і оновив керівництво 29.11.2018
  10. Письмо из провинции лучшим людям
  11. Андрій Піонтковський: Оказался наш Трампец… 20-02-2017
  12. Бі-бі-сі: Литературное агентство отказалось представлять Прилепина. 17.02.2017

Посилання[ред. | ред. код]