Ердман Микола Робертович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ердман Микола Робертович
Народився 3 (16) листопада 1900[1]
Москва, Російська імперія
Помер 10 серпня 1970(1970-08-10)[1][2][…] (69 років)
Москва, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1955–1980).svg СРСР
Діяльність поет, драматург, сценарист, письменник
Володіє мовами російська[1]
Членство Ансамблю пісні і танцю НКВС[d]
Нагороди
Сталінська премія
IMDb nm0258755

Микола Ердман, 1920-ті роки

Ердман Микола Робертович (19001970) — радянський російський драматург, сценарист. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1951). Брат російського театрального художника Бориса Ердмана.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 листопада 1900 р. у Москві. Закінчив Московське реальне училище.

Літературну діяльність розпочав у 1922 році. Працював з В. Е. Мейєрхольдом. Автор широко відомих п'єс «Мандат», «Самовбивця», згодом заборонених, і лібрето «Летючої миші» (1932, композитор — Ісаак Дунаєвський).

У кіно — з 1927 року.

Влітку 1934 року на зйомках фільму «Веселі хлоп'ята» був заарештований разом зі співавтором сценарію Володимиром Массом і потім засуджений (за широко поширеною легендою — за те, що його антирадянську байку артист Борис Ліванов прочитав на зустрічі Сталіна з артистами в Кремлі). З титрів «Веселих хлоп'ят» прізвища Ердмана та Масса були зняті. Під час заслання рік жив у Єнисейську, потім — в Томську. Звільнений у вересні 1936 року.

До війни жив у Калініні та Рязані, де познайомився з Михайлом Вольпіним, з яким згодом створив ряд сценаріїв для ігрових і мультиплікаційних фільмів.

З кінця 1940 року жив у Саратові.

З 1941 — учасник Другої Світової війни, працював в ансамблі НКВС (разом з Сергієм Юткевичем, Юрієм Любимовим та іншими кінематографістами).

Після війни працював в основному над інсценуваннями для театральних вистав і над сценаріями дитячих мультиплікаційних фільмів.

У шістдесятих роках був у художній раді Театру на Таганці. (У 1990 році його п'єса «Самовбивця[ru]» була поставлена на сцені театру режисером Юрієм Любимовим)[4].

Помер 10 серпня 1970 р. у Москві, похований на Новому Донському кладовищі.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Автор сценаріїв фільмів:

В Україні за його сценаріями знято кінокартини:

Автор сценаріїв до багатьох мультфільмів:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Internet Broadway Database — 2000.
  4. «Самовбивця» - Театр на Таганці (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Сценаристы советского художественного кино. М., 1972. — С.428—429;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.511;
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.900.

Посилання[ред. | ред. код]