Координати: 47°46′23″ пн. ш. 33°45′2″ сх. д. / 47.77306° пн. ш. 33.75056° сх. д. / 47.77306; 33.75056
Очікує на перевірку

Михайлівка (Апостолівська міська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Михайлівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Криворізький район
Тер. громада Апостолівська міська громада
Код КАТОТТГ UA12060010060037099
Облікова картка Михайлівка 
Основні дані
Засноване Початок XIX століття
Населення 1 332
Поштовий індекс 53820
Телефонний код +380 5656
Географічні дані
Географічні координати 47°46′23″ пн. ш. 33°45′2″ сх. д. / 47.77306° пн. ш. 33.75056° сх. д. / 47.77306; 33.75056
Середня висота
над рівнем моря 		52 м
Водойми річки: Кам'янка, Балка Таранова
Відстань до
обласного центру 		121 км
Відстань до
районного центру 		17 км
Найближча залізнична станція Жовтокам'янка
Відстань до
залізничної станції 		10 км
Місцева влада
Адреса ради Дніпропетровська область, м. Апостолове вул. Центральна, 65
Карта
Михайлівка. Карта розташування: Україна
Михайлівка
Михайлівка
Михайлівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Михайлівка
Михайлівка
Мапа
Мапа

CMNS: Михайлівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Михайлівка.

Миха́йлівка (в минулому — Михайлівка-Апостолова) — село в Україні, в Апостолівській міській територіальній громаді Криворізького району Дніпропетровської області.

Населення — 1 332 мешканців.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Михайлівка знаходиться на березі річки Кам'янка. На півдні межує за селом Михайло-Заводське, на сході з селищем Жовте та на півночі межує з селом Широчани.

У селі річка Балка Таранова впадає у річку Кам'янку.

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні дослідження курганів Півнева, Дзигина, Довга Могила стверджують, що на цій території перші поселення з'явилися ще в бронзову добу (II—І тисячоліття до н. е.). В окремих курганах знайдено поховання кочівників ХІ-XIV століття.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Михайлівської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 879 осіб, налічувалось 148 дворів, існували православна церква та земська станція[1].

Дмитро Яворницький, на прохання свого друга Генерал-лейтенанта Олексія Миколайовича Синельникова у 1897 році проводив розкопки курганів поблизу села. Зокрема Дмитро Іванович дослідив так звані аристократичні кургани: «Баби» і «Розкопана могила». Знахідки перевершили усі очікування. Золоті скіфські речі (чаша, куман та ін.), за пропозицією Імператорської Археологічної комісії, були представлені у березні 1898 р. в Ермітажі.[2][3]

Жителі села не були покріпачені.

На початку XX століття тут відбулися селянські заворушення. В 1906 році селяни напали на економію графині Воронцової-Дашкової в селі Михайло-Заводському. Виступ було подавлено, найактивніших учасників заарештували.

Сільськогосподарська станція Нансена

[ред. | ред. код]
Збиральна техніка колгоспу «Перемога». Михайлівка, 1967 рік.

Фрітьйоф Нансен брав активну участь в організації та наданні допомоги голодуючим в Поволжі. В 1922 році за свою діяльність він був удостоєний Нобелівської премії миру в розмірі 122 000 крон.[4] Бажаючи запропонувати допомогу Радянському Союзу і вважаючи при цьому, що основні причини голоду лежали в низькому рівні сільськогосподарської культури, Нансен розробив проект по створенню в Союзі декількох показових сільськогосподарських дослідних станцій. Нова економічна політика дозволяла іноземцям орендувати в СРСР землю. З січня 1923 року в Москві йшли переговори про створення показових станцій, що використовують передовий досвід роботи в сільському господарстві. Згідно з задумом Нансена працювати на цих станціях повинно було місцеве населення, а керуючими виступали іноземці, які повинні були впровадити нові методи господарювання: кредитування селян видачею насіння, худоби, землеробських знарядь. Планувався ввезення до Союзу сільськогосподарських машин. Загальна сума витрат Нансена становила 2 млн рублів.

5 червня 1923 року був підписаний п'ятирічний договір, згідно з яким Уряд СРСР безоплатно виділяв Нансену в концесію ділянки землі, субсидіював необхідну на перший рік кількість насіння і надавав 50-відсоткову знижку на провезення територією СРСР іноземної сільгосптехніки та інвентарю. Нансен зобов'язався інвестувати в кожне господарство по 10 тис. англійських фунтів. Вибір місць побудови станцій припав на Михайлівку і село Росташі Балашовського повіту (зараз в складі Саратовської області, Росії).

Відомо, що на станції в Михайлівці крім іншого був влаштований конезавод, що вирощував, у тому числі, скакових рисаків, побудований молокопереробний завод. При обробці ґрунту використовувалися важкі дискові борони. На полях були встановлені телефонні будки, через які здійснювалася зв'язок при роботах. При станції проводилося навчання спеціальностям механізатора, агронома, меліоратора. Для всіх робітників був встановлений 10-ти годинний робочий день влітку, і 8-годинний — взимку. Заробітна плата видавалася грошима. Персоналу видавався спецодяг і посуд.[5]

Незважаючи на ці досягнення робота господарства йшла погано, воно залишалося збитковим і 22 лютого 1927 було ліквідоване.

Після переходу станції під контроль держави тут був організований показовий насінницький радгосп ім. Нансена.

У 1953 році на хвилі кампанії по боротьбі з космополітизмом він був перейменований в «Прогрес».

У 1968 році господарство змінило профіль і стало іменуватися Михайлівською птахофабрикою.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1771 особа, з яких 818 чоловіків та 953 жінки.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1522 особи.[7]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 91,67 %
російська 6,74 %
білоруська 1,06 %
румунська 0,13 %
молдовська 0,07 %
німецька 0,07 %
інші 0,26 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Птахо-товарна і свино-товарна ферми.
  • «Валентина», селянське господарство.

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]

У Михайлівці збудовані середня школа, два клуби, дві бібліотеки.

Релігія

[ред. | ред. код]

Відомо що в селі було збудовано Трьохсвятительский храм, при ньому церковнопарафіяльна школа. Була вона однокупольна, вкрита залізом, і в 1941-1948 роки відносилася до Криворізького благочиння Херсонсько-Таврійської єпархії. Священиком у цей період був призначений Ананій Фортунатович Пухсальський, який народився 1869 році, закінчив учительську семінарію, а священиком рукоположений 15 серпня 1910 року. 24 листопада 1926 року був нагороджений золотим наперсним хрестом.

Дияконом був Павло Маркіянович Доброгаєв, рукоположений з третього курсу консерваторії єпископом Димитрієм. Старостою був Афанасій Романович Солонко. Його помічниками були Зінаїда Іванівна Суханова, казначей Яків Іванович Кучеренко, голова ревізійної комісії Порфирій Євфимович Лічний.

Тепер храм, який назвали на честь Святого Архистратига Божого Михаїла (ПЦУ) (вул. Центральна, 1-А), відновлюється.

Також в селі знаходиться Молитовний дім Церкви ХВЄ (вул. Поштова, 37).

Відомі люди

[ред. | ред. код]

В 1949 році за високі врожаї пшениці ланковій Є. М. Корчевій присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

В селі народився відомий український журналіст і політичний діяч Семенко Юрій Сергійович.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. ↑ Яворницький, Дмитро Іванович. В тексті посилання на інвентарний номер листів.. «Особовий архів Д. І. Яворницького» (Особовий архів). с. Арх.-13878, 19829.
  3. ↑ Родина Синельникових в житті та творчості Д. І. Яворницького (ru-RU) . Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 24 вересня 2020.
  4. ↑ Huntford R. Nansen. — London: Abacus, 2001. p = 649—650
  5. ↑ Ігор Гусаров. Місія Нансена або урок утопічного капіталізму. «Наша земля». 2001. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 27 березня 2015.
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Миха́йлівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.140

Посилання

[ред. | ред. код]


Дніпропетровська область Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлівка_(Апостолівська_міська_громада)&oldid=43653706