Мона Озуф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мона Озуф
фр. Mona Ozouf
Ім'я при народженніфр. Mona Annig Sohier
Народилася24 лютого 1931(1931-02-24)[1][2][…] (93 роки)
Плуриво[4][5]
Країна Франція
Діяльністьісторикиня, філософ, дослідниця
Alma materÉcole normale supérieure de jeunes fillesd і Lycée Chateaubriandd
Знання мовфранцузька[6] і бретонська
ЗакладНаціональний центр наукових досліджень
ПосадаНауковий керівник CNRSd[7]
ПартіяФранцузька комуністична партія (1956)
БатькоYann Sohierd
У шлюбі зJacques Ozoufd
Нагороди

Мона Озуф (фр. Mona Ozouf; нар. 24 лютого 931) — французька вчена, історик і філософ. Спеціалізується на історії Великої Французької революції.

Біографія

[ред. | ред. код]

Мона Анніг Соєр народилася 24 лютого 1931 року у муніципалітеті Ланнілі департаменту Фіністер в регіоні Бретань у Франції. Батьки Мони, Янн Соєр та та Анна Ле Ден, були шкільними вчителями, намагалися зберегти та відновити культуру Бретані. Втратила батька у 4 роки. Після цього її виховували мати й бабуся. Обожнювала читати; прочитала майже всі книжки, які мала змогу[8]. Після навчання в середній школі в Сен-Бріє вона вивчала філософію у École Normale Supérieure з 1952 року. Як і багато її однокурсників, вступила до Комуністичної партії, проте покинула її після Угорської революції у 1956 році. У 1955 році одружилася з французьким істориком Жаком Озуф[fr]. Спочатку Мона Озуф викладала філософію, проте згодом, після зустрічі з істориками Денисом Ріше, Емануелем Ле Руа Ладюрі та Франсуа Фюре у Національній бібліотеці Франції. Вона співпрацювала з ними, готуючи Dictionnaire critique de la Révolution française, виданий у 1988 в Англії як Критичний словник Великої Французької революції. Разом з чоловіком, який помер у 1977 році, видала у 1989 році La République des instituteurs ("Республіка вчителів")[9]. Ставши хорошим істориком та знавцем Великої Французької революції, Мона Озуф видала у 1976 році свою основну працю La fête révolutionnaire (Свято революції). Її аналіз подій та символів Французької революції сприяв розумінню революції та французької культури загалом[10]. Мона Озуф також опубілкувала працю Les Mots des femmes, або Жіночі слова, про десять видатних жінок в історії Франції[10].

Публікації

[ред. | ред. код]
  • L'École, l'Église et la République 1871–1914, Paris, Armand Colin, 1962 (ISBN 2-02-014730-0) ; réédition Points Histoire, 2007
  • La Fête révolutionnaire 1789–1799, Paris, Gallimard, 1976 (ISBN 2-08-081264-5)
  • (École laïque), Paris, Gallimard, 1984, br., ill., 424 p., 23 cm (ISBN 2070702022 et 9782070702022, OCLC 299396435, notice BnF no FRBNF34770422, SUDOC 000826057, présentation en ligne [archive])
  • Dictionnaire critique de la Révolution française, en coll. avec François Furet, Paris, Flammarion, 1988 (ISBN 2-08-211537-2)
  • Dictionnaire critique de la Révolution française Institutions et créations, en coll. avec François Furet, Paris, Flammarion, 1993 (ISBN 2-08-081265-3)
  • Dictionnaire critique de la Révolution française Événements, en coll. avec François Furet, Paris, Flammarion, 1993 (ISBN 2-08-081266-1)
  • Dictionnaire critique de la Révolution française Acteurs, en coll. avec François Furet, Paris, Flammarion, 1993 (ISBN 2-08-081264-5)
  • L'Homme régénéré : essai sur la Révolution française, Paris, Gallimard, 1989 (ISBN 2-07-071742-9)
  • Mona Ozouf et Jacques Ozouf, La République des instituteurs, Paris, Gallimard, 1989 (ISBN 2-02-047962-1)
  • La Gironde et les Girondins, Paris, Payot, 1991, (ISBN 2-228-88400-6)
  • Le Siècle de l'avènement républicain, en coll. avec François Furet, Paris, Gallimard, 1993
  • Les Mots des femmes : essai sur la singularité française, Paris, Fayard, 1995, (ISBN 2-213-59394-9)
  • Das Pantheon, Wagenbach, 1996
  • La Muse démocratique, Henry James ou les pouvoirs du roman, Paris, Calmann-Lévy, 1998 (ISBN 2-7021-2824-6)
  • Un itinéraire intellectuel, en coll. avec François Furet, Paris, Calmann-Lévy, 1999 (ISBN 2-7021-2952-8)
  • Les Aveux du roman. Le xixe siècle entre Ancien Régime et Révolution, Paris, Fayard, 2001 (ISBN 2-213-61012-6), prix Guizot-Calvados
  • Le Langage blessé : reparler après un accident cérébral, Paris, Albin Michel, 2001 (ISBN 2-226-11684-2)
  • Une autre République : 1791 : L'occasion et le destin d'une initiative républicaine, en coll. avec Laurence Cornu, Paris, L'Harmattan, 2004 (ISBN 2747574776)
  • Varennes. La mort de la royauté, 21 juin 1791, Paris, Gallimard, 2005 (ISBN 2-07-077169-5)
  • Jules Ferry, Paris, Bayard-Centurion, 2005 (ISBN 2-227-47493-9)
  • Varennes, la mort de la royauté, Paris, Gallimard, 2006 (ISBN 2-07-077169-5), prix des Ambassadeurs 2006
  • Composition française : retour sur une enfance bretonne, Paris, Gallimard, 2009 (ISBN 2-07-012464-9), prix du Mémorial-grand prix littéraire d'Ajaccio 2009
  • La Cause des livres, Paris, Gallimard, 2011 (ISBN 978-2-07-013457-1)
  • Jules Ferry : La liberté et la tradition, Paris, Gallimard, 2014 (ISBN 2-07-014531X)
  • De Révolution en République : les chemins de la France, Paris, Gallimard, 2015 (ISBN 978-2070145614)
  • L’autre George : À la rencontre de George Eliot, Paris, Gallimard, 2018 (ISBN 2-07-2802024)
  • Pour rendre la vie plus légère : les livres, les femmes, les manières, Stock, 2020 (ISBN 978-2-23-408818-4)

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Мона Озуф отримала багато престижних нагород, зокрема гран-прі Гоберт[ru][11] у 2004, премію Чіно дель Дука[ru] у 2007[12], орден Мистецтв та літератури також у 2007[13] та інші[14][15]. У 2011 році Озуф була відзначена орденом "За заслуги"[16], у 2014 - орденом Почесного легіону[17] та іншими нагородами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #114776326 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Персей — 2005.
  3. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Goater J., Pairel G., Roy G. et al. Femmes de lettres en Bretagne: Matrimoine littéraire et itinéraire de lecture — Rennes: Éditions Goater, 2021. — P. 308, 309. — 396 с. — ISBN 979-10-97465-02-5
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #11918335g // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
  8. ↑ Mona Ozouf, une adolescente d’autrefois (Французька) . Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 11 березня 2021.
  9. ↑ Mona Ozouf: biographie, bibliographie (Французька) . Процитовано 11 березня 2021.
  10. ↑ а б Encyclopedia of Historians and Historical Writing (Французька) . с. 889. ISBN 978-1-884964-33-6.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  11. ↑ Mona Ozouf (Французька) . Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 11 березня 2021.
  12. ↑ Prix Mondial (Французька) . Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 11 березня 2021.
  13. ↑ Nomination ou promotion dans l'ordre des Arts et des Lettres (Французька) . Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
  14. ↑ Remise du collier de l'Hermine à Mona Ozouf le 21 novembre à Guérande (Французька) . Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 11 березня 2021.
  15. ↑ Le prix Breizh attribué à Mona Ozouf (Французька) . Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
  16. ↑ Ordre national du Mérite (Французька) . Процитовано 11 березня 2021.
  17. ↑ Ordre national de la Légion d¨honneur (Французька) . Процитовано 11 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]

Baecque, Antoine de; Deville, Patrick (2019). Mona Ozouf. Portrait d'une historienne. Flammarion. ISBN 978-2-08-147480-2.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мона_Озуф&oldid=40256180