Музей білоруського народного мистецтва
Музей білоруського народного мистецтва | |
---|---|
54°3′35.892000099999″ пн. ш. 27°44′22.4880001″ сх. д. / 54.05997° пн. ш. 27.73958° сх. д. | |
Тип | музей |
Країна | Білорусь |
Адреса | Church of St. Matthew the Apostled |
Засновано | 14 квітня 1979 |
Сайт | folk.artmuseum.by |
Музей білоруського народного мистецтва у Вікісховищі |
Музей білоруського народного мистецтва — філіал Національного мистецького музею Республікі Білорусь, розташований в Церкві Святого Матвія Апостола в Раубічах, Мінський район.
Ідея створення музею в зруйнованому Крестогорському храмі належала заступникові директора по науці Державного художнього музею БРСР І. М. Паньшиній і старшому науковому співробітнику відділу декоративно-прикладного мистецтва Т. І. Степіній. Концепцію реставрації та розміщення експозиції в культовій будівлі підтримала директор Державного мистецького музею А. Аладава. Спочатку храм було вирішено знести, оскільки втрати будівлі становили понад 80 %, але цьому завадило особисте втручання керівника БРСР П. М. Машерова.
Групу реставраторів очолила архітектор Л. В. Павлова. До основного об'єму будівлі з боку апсиди був добудований прямокутний в плані об'єм (арх. В. М. Аладов), де розмістилися додаткові виставкові площі та побутові приміщення.
Музей в реконструйованій будівлі відкрився в 1979 році.
Експозиція музею знайомить з традиційним народним мистецтвом білорусів XVI — початку XX ст. і з творами сучасних майстрів, які працюють в найпоширеніших видах народного мистецтва: ткацтві, гончарстві, різьбленні і розпису по дереву, плетінні з соломи і лози.
В експозиції представлені традиційні костюми кінця XIX — початку XX ст., рушники і декоративні тканини XX століття з різних регіонів Білорусі.
Поруч з традиційними предметами побуту експонуються й зразки високорозвиненого мистецтва плетіння з соломи — царські ворота кінця XVIII — початку XX століття, в яких використано кілька елементів плетіння, з яких складається химерний візерунок з зубчиків і квадратів різних розмірів. Оправою служить солома, що імітує золото, а шматочки кольорової тканини, що містяться в середині кожного квадрата, замінили дорогоцінні камені.
Представлені твори сільських майстрів з сіл Негневичі, Заболоття, Мяжевичі, які створили різьблені царські ворота і скульптури XVIII — початку XX століття. В них зберігаються загальні риси, знання пластичних властивостей матеріалу.
Сучасне мистецтво різьблення по дереву представлено роботами відомих в республіці самодіяльних різьбярів — А. Ф. Пупко, В. В. Альшевського, К. К. Казялко.
Гончарні вироби в колекції музею відносяться до XX століття. Горщики і макітри для приготування їжі, миски, глечики та глечики для молока, глечики і банки для зберігання продуктів, свистульки і глиняні іграшки прикрашені найпростішими способами: обварюванням, розписом по теракотовій поверхні, покриттям глазур'ю. Побутове гончарне начиння майже не має розпису.
Особливу групу пам'яток в експозиції складають вироби Івенецької фабрики, провідного центру художнього гончарства в Білорусі. У музеї представлені роботи одного з творців артілі — В. Ф. Куликівського, а також І. М. Мавчановича, М. М. Зверкова, А. В. Прокоповича, які відроджують забуте мистецтво виготовлення фігурних судин у вигляді баранів, ведмедів, зубрів.
- Музей Беларускага народнага мастацтва// Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мн., 1999. — Т.5. — С.232.
- Музей беларускага народнага мастацтва ў Раўбічах / Склад. І. М. Паньшына; Маст. А. І. Раманцоў; Фота В. А. Бараноўскага і інш. — Мн.: Беларусь, 1983. — [191] с.
- Музей белорусского народного искусства / Сост. И. Н. Паньшина. — Мн., 1980. — [5] с: ил.
- Анісковіч У. Паўстаў з руінаў… / / Беларуская мінуўшчына. — 1995. — № 5. — С. 31–32.
- Жыбрык В. Раўбіцкі касцёл / / Центральная газета. — 1998. — 10–16 крас.
- Куліковіч С. Раўбічы / / Работніца і сялянка. — 1991. — № 8. — С. 6–7.
- Пісарэнка В. Раўбіцкі музей / / Голас Радзімы. — 2000. — 2 лют.
- Музей беларускага народнага мастацтва ў Раўбічах[недоступне посилання з червня 2019] // artmuseum.by
- Шедевры народного творчества в музее белорусского народного искусства в «Раубичах» [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.] // tut.by