Машеров Петро Миронович

Петро Миронович Машеров біл. Пётр Міронавіч Машэраў
Петро Миронович Машеров
Прапор Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС
8 квітня 1966 — 4 жовтня 1980
Прапор 14-й Перший секретар ЦК КП Білоруської РСР
30 березня 1965 — 4 жовтня 1980
Попередник:	Кирило Мазуров
Наступник:	Тихон Кисельов
Ім'я при народженні:	біл. Машэра Петр
Народження:	31 січня (13 лютого) 1918(1918-02-13) с. Ширки, Сєнненський повіт, Західна область, РРФСР
Смерть:	4 жовтня 1980(1980-10-04) (62 роки) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Причина смерті:	автомобільна аварія
Поховання:	Східне кладовище
Країна:	СРСР
Освіта:	Вітебський державний педагогічний інститут (1939)
Партія:	ВКП(б)
Діти:	Дочки Наталія та Олена
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Петро Миро́нович Маше́ров (біл. Пётр Міро́навіч Машэ́раў, уроджений Машеро (біл. Машэра); 31 січня (13 лютого) 1918(19180213) — 4 жовтня 1980) — білоруський радянський партійний діяч, Герой Радянського Союзу (1944) та Герой Соціалістичної Праці (1978). Перший секретар ЦК Компартії Білорусі з 1965 року. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1964 роках. Член ЦК КПРС у 1964—1980 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з квітня 1966 по 4 жовтня 1980 року. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го та 7—10-го скликань.

Життєпис

Народився 13 лютого 1918 року в селі Ширки, Сєнненський повіт Західної області РРФСР (зараз у Сєнненському районі Вітебської області Білорусі) у бідній білоруській селянській родині Машеро Мирона Васильовича і Дарії Петрівни.

З вісьмох дітей у родині Машерових вижили п'ятеро: Павло (генерал, керував політвідділом штабу Білоруського військового округу), Мотрона, Петро, Ольга (лікар-ендокринолог, працювала у Гродненському медичному інституті), Надія.

1934 року вступив на педробфак Вітебського педінституту. З 1935 року студент фізико-математичного факультету Вітебського педагогічного інституту імені С. М. Кірова, який закінчив 1939 року. За розподілом у 1939—1941 роках працював учителем математики й фізики у середній школі райцентру Россони Вітебської області.

За часів німецько-радянської війни з перших днів доброволець у лавах Червоної Армії. Потрапив в оточення, у серпні 1941 року втік з полону. Під прізвиськом Дубняк — один з організаторів та керівників партизанського руху Білорусі. У серпні 1941 року організував та очолив підпілля в Россонах. З квітня 1942 року був командиром партизанського загону імені Миколи Щорса. Його загін у серпні 1942 року здійснив велику операцію — підрив мосту через річку Дриса на залізниці Вітебськ — Рига. З березня 1943 року комісар партизанської бригади імені К. К. Рокоссовського. З вересня 1943 року займав пост першого секретаря Вілейського підпільного обкому ЛКСМ Білорусі. 1944 року отримав звання Героя Радянського Союзу.

Член ВКП(б) з березня 1943 року.

Після звільнення Білорусі — з липня 1944 року працював першим секретарем Молодеченського, Мінського обкомів ЛКСМБ. З липня 1946 року став секретарем, а з жовтня 1947 року — першим секретарем ЦК ЛКСМ Білорусі.

У липні 1954 року обраний другим секретарем Мінського обкому партії, а у серпні 1955 року — першим секретарем Брестського обкому Компартії Білорусі.

З 1959 року — секретар, з 1962 — другий секретар, а з березня 1965 року — перший секретар ЦК КП Білорусі (за рекомендацією попередника Кирила Мазурова, який йшов на підвищення). 1978 року йому було надано звання Героя Соціалістичної Праці.

Загибель

Загинув 4 жовтня 1980 року в автомобільній катастрофі на трасі Москва — Мінськ поблизу повороту на птахофабрику міста Смолевичі: на шляху його кортежу, який супроводжувала ДАІ, несподівано виїхав автосамоскид, завантажений картоплею (ГАЗ-САЗ-53Б експериментальної бази Жодіно). У народі ходили численні чутки про причетність найближчого оточення генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва до цієї трагедії (ніби з метою прибрати популярного кандидата на посаду генсека), однак достовірних свідчень цьому так і не знайшлося. Катастрофу не вважав випадковою й В'ячеслав Кебич, перший прем'єр-міністр незалежної Білорусі.

Родина

Дружина Поліна Андріївна (уроджена Галанова, уродженка Шкловського району, пом. 23 лютого 2002 року), 2 дочки — Наталія та Олена.

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (1944)
• Герой Соціалістичної Праці (1978)
• 7 орденів Леніна
• Радянські та закордонні медалі

Пам'ять

Поштова марка Республіки Білорусь, 1998

Іменем Петра Машерова в Білорусі названо багато об'єктів.

• 1980 року Паркова магістраль, один з центральних проспектів Мінська, була названа його іменем (однак 2005 року була перейменована на проспект Переможців, а проспектом Машерова були названі три інші вулиці).
• 1998 року Вітебському державному університету надано ім'я П. М. Машерова.
• Щороку в Сєнненському районі проводяться марафони, присвячені пам'яті Петра Машерова.
• Щороку в місті Вітебську та Вітебській області проводяться змагання зі спортивного орієнтування, присвячені пам'яті П. М. Машерова.
• Ім'я П. М. Машерова носять ДП «Радгосп імені Машерова» (с. Мошкани Сєнненського району Вітебської області), а також СПК «Машеровський» (с. Критишин Івановського району Брестської області).
• На честь П. М. Машерова названо вантажний навколосвітній теплохід, прикріплений до Балтійського морського пароплавства.

Документальні фільми

• «Вбити реформатора!» [Архівовано 28 листопада 2010 у Wayback Machine.]. Документальний фільм з циклу «Слідство вели...» з Леонідом Каневським.
• Кремлівське поховання. Петро Машеров. Документальний фільм з циклу «Кремлівське поховання».

Література

• Машеров, П. М. Избранные речи и статьи / П. М. Машеров. — Минск: Беларусь, 1982. — 606 с.
• Дроздов Л.М. Петр Машеров: падение вверх, Ridero. 2018. 488 с. https://ridero.ru/books/petr_masherov_padenie_vverkh/ [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

• Володимир Разумний Спогади сучасника про П. М. Машерова
• 90 років з дня народження П. М. Машерова. Колишній помічник П. М. Машерова Володимир Величко в газеті «Рэспубліка» від 12.02.2008
• Історія Білорусі: Життя та діяльність Машерова П.М [Архівовано 16 жовтня 2008 у Wayback Machine.]