Мілада Горакова
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Милада Горакова | |
---|---|
Milada Horáková | |
Ім'я при народженні | Мілада Горакова |
Народилася | 25 грудня 1901 Виногради, Прага, Богемське королівство, Долитавщина, Австро-Угорщина[1][2] |
Померла | 27 червня 1950 (48 років) Pankrác Prisond, Nusled, Прага, Чехословаччина ·повішення |
Поховання | Вишеградський цвинтар[3] і Ďáblice cemeteryd[3] |
Країна | Чехословаччина[4][5] |
Діяльність | політикиня |
Галузь | політика[6], право[6], фемінізм[6], Рух Опору[6] і victim of communismd[6] |
Alma mater | Юридичний факультет Карлового університетуd[1][2] |
Науковий ступінь | доктор праваd |
Знання мов | чеська[7][6] |
Членство | Парафіяльна громада Чеської Братської Євангельської Церкви в Празі 5 - Сміховd і Комітет з петицій "Ми залишимось вірними"d[1] |
Посада | член парламенту[d][8] і член парламенту[d][9] |
Партія | Чеська Національно-Соціальна Партіяd |
Конфесія | Євангельська Чеська Братська Церкваd[10][1] |
У шлюбі з | Богуслав Горак |
Нагороди | |
Сайт | miladahorakova.cz |
|
Мілада Горакова (чеськ. Milada Horáková, 25 грудня 1901 року — 27 червня 1950 року) — чехословацька політикиня та суспільна діячка. Страчена владою ЧСР за сфабрикованим звинуваченням. У сучасній Чехії її ім'я є символом комуністичних репресій і важливою складовою національної пам'яті.
- ↑ а б в г Nešpor Z., Vojtíšek Z., Klementová T. et al. Malý slovník českých nekatolických náboženských osobností 20. a 21. století — Kalich, 2019. — С. 134. — 466 с.
- ↑ а б Studenti pražských univerzit 1882–1945
- ↑ а б BillionGraves — 2011.
- ↑ Evidence zájmových osob StB
- ↑ Evidence zájmových osob StB
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.psp.cz/sqw/detail.sqw?id=1595&org=287
- ↑ https://www.psp.cz/sqw/detail.sqw?id=1595&org=286
- ↑ Český bratr, Evangelický časopis Český bratr — Česko: 1924. — вип. 11. — С. 4. — ISSN 1211-6793
- Вбивство за рішенням суду: справа Мілади Горакової; Р.Мокрик, Історична правда, 27 червня 2020.