Мішель Зенк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішель Зенк
фр. Michel Zink
Народився5 травня 1945(1945-05-05)[1][2] (79 років)
Іссі-ле-Муліно, Сена[d], Франція[2]
Країна Франція
Діяльністьфілолог, письменник, викладач університету, літературознавець, історик літератури, медієвіст, перекладач, романіст, літературознавець
Галузьроманістика[3], літературознавство[3], медієвістика[3], Середньовічна література[3], французька література[3], проза[3] і перекладацтво[d][3]
Alma materВища нормальна школа (1968), ліцей дю Паркd і Університет Париж IV[4]
Науковий ступіньдокторський ступінь[4] (1970) і доктор[d][4] (1975)
Науковий керівникPierre Le Gentild[5]
Знання мовфранцузька[6][7]
ЗакладКолеж де Франс[8], Університет Тулуза 2, Університет Париж IV і Tunis Universityd
ЧленствоАкадемія надписів та красного письменства[9][10], Société des anciens textes françaisd, Французька академія, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Американська академія медієвістики[11], Американська академія мистецтв і наук, Австрійська академія наук і Q130758335?
ПосадаQ99197615?[12] і seat 37 of the Académie françaised
БатькоGeorges Zinkd
Брати, сестриAnne Zinkd і Odile Favarond
У шлюбі зOdile Zinkd[13]
Нагороди

Мішель Зенк (фр. Michel Zink; нар. 5 травня 1945, Іссі-ле-Муліно) — французький медієвіст і філолог. Член Французької академії (з 2017 року).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 5 травня 1945 року в Іссі-ле-Муліно, в 1968 році закінчив Вищу нормальну школу. До 1970 року працював асистентом у Паризькому університеті, потім у Туніському університеті[fr] , а з 1972 по 1976 рік — знову асистентом і старшим асистентом в Університеті Париж IV . З 1976 — професор Тулузького університету імені Жана Жореса , з 1987 — університету Париж IV, з 1994 — професор Колеж де Франс. У 2000 році був прийнятий до Академії написів та красного письменства, в 2012 році став її секретарем[14].

14 грудня 2017 року був обраний до Французької академії і зайняв крісло № 37, що залишалося вакантним після смерті Рене Жірара[15] .

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Праці з філології

[ред. | ред. код]
  • La Pastourelle: poésie et folklore au Moyen Âge, Paris, Bordas, Études, 1972, 160 p.
  • La Prédication en langue romane avant 1300, Paris, Champion, Nouvelle Bibliothèque du Moyen Âge, 1976, 580 p.; 2e ed. revue, 1982.
  • Belle: essai sur les chansons de toile, suivi d'une edition et d'une traduction, Paris, Champion, Essais sur le Moyen Âge, 1978, 184 p.
  • Roman rose et rose rouge: le Roman de la Rose ou de Guillaume de Dole de Jean Renart, Paris, Nizet, 1979, 127 p.
  • Le Roman d'Apollonius de Tyr, edition, traduction et presentation, Paris, UGE 10/18. Série Bibliothèque médiévale n° 1483, 1982, 315 p. ; puis nouvelle edition revue, Paris, LGF, Le Livre de poche. Lettres gothiques n° 4570, 2006, 285 p.
  • La Subjectivité littéraire autour du siècle de Saint Louis, Paris, PUF, Écriture, 1985, 267 p.
  • Rutebeuf, Œuvres complètes, etabli, traduit, annoté et présenté avec variantes, Paris, Garnier, Classiques Garnier, 1989—1990, 2 vol., 514 p. et 535 p. ; réedition dans une nouvelle édition revue et mise à jour, Paris, LGF, Le Livre de poche. Lettres gothiques n° 4560, 2001, 1054 p.
  • Le Moyen Âge: littérature française, Phares, Presses Universitaires de Nancy, 1990, 167 p. réédition augmentée sous le titre Introduction à la littérature du Moyen Âge, Paris, LGF, Le Livre de poche. Références, 1993, 186 p. ISBN 978-2-253-06422-0
  • Les Voix de la conscience: parole du poète et parole de Dieu dans la littérature médiévale, Caen, Paradigme, 1992, 418 p. [recueil d'articles].
  • Littérature française au Moyen Âge, Paris, PUF, Premier cycle, 1992, X-400 p.; 2e édition revue et mise à jour, 2001.
  • Le Moyen Âge et ses chansons ou Un passé en trompe-l'œil, Paris, Éditions de Fallois, 1996, 231 p.
  • Froissart et le temps, Paris, PUF, Moyen Âge, 1998, 225 p.
  • Le Jongleur de Notre-Dame: contes chrétiens du Moyen Âge, Paris, Le Seuil, 1999, 204 p.
  • Déodat ou La transparence: un roman du Graal, Paris, Le Seuil, 2002, 153 p.
  • Poésie et conversion au Moyen Âge, Paris, PUF, 2003, 346 p.
  • Le Moyen Âge de Gaston Paris, Paris, Éditions Odile Jacob, 2004, 342 p.
  • Le Moyen Âge à la lettre: abécédaire médiéval, Paris, Tallandier, 2004, 137 p.
  • Livres anciens, lecture vivante, Париж, Éditions Odile Jacob, 2010, 352 p.
  • D'autres langues que la mienne, Paris, Éditions Odile Jacob, 2014, 288 p.
  • Bienvenue au Moyen Âge, Equateurs / France Inter, 2015, 184 p.
  • L'Humiliation, le Moyen Âge et nous, Paris, Albin Michel, 2017, 261 p.
  • On lit mieux dans une langue qu'on sait mal, Paris, Les Belles Lettres, 2021, 280 p.

Романи

[ред. | ред. код]
  • Le Tiers d'amour: un roman des troubadours, Paris, Éditions de Fallois, 1998, 205 p.
  • Bérets noirs, bérets rouges, Paris, Éditions de Fallois, 2018, 220 p.

Історичні детективні романи

[ред. | ред. код]
  • Arsène Lupin et le mystère d'Arsonval, Paris, Éditions de Fallois, 2004, 153 p. ;, Paris, LGF, Le Livre de poche n° 35026, 2006 ISBN 2-253-11528-2
  • Un portefeuille toulousain, Paris, Éditions de Fallois, 2007, 153 p. ;, Paris, LGF, Le Livre de poche n° 31604, 2009 ISBN 978-2-253-12447-4

Спогади

[ред. | ред. код]

У співавторстві

[ред. | ред. код]
  • Girart de Roussillon ou L'épopée de Bourgogne, відповіли на M. Thomas і M. Zink, adaptation en français moderne de R.-H. Guerrand, Paris, Philippe Lebaud, 1990.
  • Histoire européenne du roman médiéval: esquisse et perspectives, par M. Stanesco et M. Zink, Paris, PUF, Écriture, 1992, 218 p.
  • Dictionnaire des lettres françaises. Le Moyen Âge , par Robert Bossuat, Louis Pichard та Guy Raynaud de Lage, Paris, 1964 [depuis 1939]; nouv. éd. entièrement revue et mise à jour sous la dir. de Geneviève Hasenohr та M. Zink, Paris, LGF, Le Livre de poche. La Pochothèque, 1992 ; repr. 1994 ISBN 2-213-59340-X .
  • L'Art d'aimer au Moyen Âge, par M. Cazenave, D. Poirion, A. Strubel, M. Zink, Éditions du Félin, Ph. Lebaud, 1997, Un nouvel art d'aimer, p. 7-70.
  • Pages manuscrites de la littérature médiévale, par G. Hasenohr et M. Zink, Paris, LGF, Le Livre de poche. Lettres gothiques, 1999, 95 p.
  • L'Œuvre et son ombre: que peut la littérature secondaire ?, Recueil d'études publié sous la direction de Michel Zink, Contributions de Yves Bonnefoy, Pierre Bourdieu, Pascale Casanova, Antoine Compagnon, Michael Edwards, Marc Fumaroli, Michel Jarrety, Hubert Monteilhet, Carlo Ossola, Harald Weinrich, Éditions de Fallois, 2002, 154 p.
  • Le Moyen Âge de Gaston Paris: la poésie à l'épreuve de la philologie, sous la direction de M. Zink, Paris, Éditions Odile Jacob, Collège de France, 2004, 343 p.
  • Naissance, Renaissances, Moyen Âge XVIe, Frank Lestringant et M. Zink (dir.), Paris, PUF, 2006, 1063 p.
  • M. Zink (Dir.), Froissart dans sa forge, colloque tenu à Paris du 4 au 6 November 2004, Paris, Académie des Inscriptions et Belles-Lettres — Collège de France, Éd. de Boccard, 2006, стор. 5-6, 85-89 та 231—234.
  • Moyen Âge та Renaissance в Collège de France, Pierre Toubert та M. Zink (dir.), Paris, Fayard, 2009, 665 p.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. AlKindi
  2. а б Who's Who in FranceParis: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  3. а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  4. а б в Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentationMontpellier: ABES, 2001.
  5. Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentationMontpellier: ABES, 2001.
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. CONOR.Sl
  8. Список професорів Колеж де Франс
  9. www.aibl.fr
  10. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  11. https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow
  12. ZINK MichelAcadémie des inscriptions et belles-lettres.
  13. https://gw.geneanet.org/wikifrat?lang=fr&n=zink&p=michel
  14. Michel Zink (фр.). College de France. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 30 червня 2021.
  15. Michel Zink élu à l'Académie française (фр.). livreshebdo.fr. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 30 червня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]