Навроцька Ісидора Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісидора Навроцька
Народилася5 березня 1858(1858-03-05)
с. Котузів, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Померла5 березня 1952(1952-03-05) (94 роки)
с. Перевозець, тепер Войнилівська селищна громада, Калуський район, Івано-Франківська область
Діяльністьписьменниця
Мова творівукраїнська

Ісидора (Сидора) Навроцька (у шлюбі Палій) (5 березня 1858, с. Котузів, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії5 березня 1852, с. Перевозець, тепер Войнилівська селищна громада, Калуський район, Івано-Франківська область) — українська письменниця, співавторка альманаху "Перший вінок" (оповідання «Попався в сіть», 1887).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ісидора Навроцька народилась 5 березня 1858 року в родині священника Андрія Навроцького. Була наймолодшою із дев'яти дітей у сім'ї. Брат — письменник Володимир Навроцький.

Початкову освіту здобула вдома, а згодом закінчила виділову школу (сучасні 5–7 класи).

У 1887 році вийшла заміж за випускника Духовної семінарії Івана Паліїва у Голгочі, де її батько служив на парафії. Народила чотирьох дітей: Омеляна (1888), Василя (1890), Дмитра (1896) та Кекилію (1906). Проживала у Войнилові, була активною постаттю жіночого руху в регіоні, співпрацювала з громадськими діячами та дописувала у пресу.

Померла 5 березня 1952 року.

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Писала оповідання. За оповідання «Попався в сіть», що увійшло до "Першого вінка", першого жіночого альманаху України, виданого Наталією Кобринською і Оленою Пчілкою у Львові в 1887 році, отримала схвальну рецензію від Івана Франка, який в одному зі своїх нарисів пожалкував, що талант Навроцької змарнувався «за родинними і хатніми турботами».

Альманах «Перший вінок» (1887) містить оповідання Сидори Навроцької «Попався в сіть» на сторінках 418—455.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Микола Легкий. Іван Франко. «Перший вінок». Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 5 червня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]