Кобринська Наталія Іванівна
Наталія Кобринська | |
---|---|
![]() Наталія Кобринська, 1880-ті | |
Ім'я при народженні | Наталія Озаркевич |
Народилася |
8 червня 1855[1][2] або 8 червня 1851 Белелуя, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
Померла |
22 січня 1920[1][2] Болехів, Українська Народна Республіка, окупована Польщею ·тиф |
Поховання | |
Країна |
![]() ![]() ![]() ![]() |
Національність | українка |
Діяльність | письменниця, борчиня за права жінок, редакторка, феміністка |
Галузь | письменник |
Відома завдяки | українська письменниця, організаторка жіночого руху |
Знання мов | чеська[3] |
Рід | Озаркевичі |
Батько | отець Іван Озаркевич |
Мати | Теофілія, донька Данила Окуневського |
У шлюбі з | отець Теофіль Кобринський (*1848—†1882) |
|
Наталія Іванівна Кобринська, до шлюбу Озаркевич (8 червня 1855, село Белелуя, Снятинського повіту — 22 січня 1920, Болехів) — українська письменниця, засновниця організованого фемінізму в Україні. Створила першу феміністичну організацію («Товариство руських жінок», 1884), видала перший альманах на теми рівності («Перший вінок», 1887). Особливо обстоювала жіночу освіту та періодику.
Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 8 червня 1855 року в селі Белелуя, Королівство Галичини та Лодомерії, Австрійська імперія у родині греко-католицького священника з поважними національно-культурними традиціями.
Дід Кобринської — Іван Озаркевич (1795–1854) — відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п'єс Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка, Степана Писаревського та ін. Батько письменниці отець Іван Озаркевич (1826–1903) був депутатом Галицького сейму та Австрійського парламенту (Райхсрату), громадським діячем, писав вірші. Мати — Теофілія Окуневська (представниця давнього українського роду Окуневські). Двоюрідною сестрою Наталі була лікарка, феміністка та громадська діячка Софія Окуневська, яка після смерті матері жила в родині Озаркевичів.
Вплив на Кобринську мав друг Івана Франка публіцист і літературознавець Остап Терлецький.
У травні 1886 року брала участь у вінчанні Михайла та Марії Грушевських у містечку Скала (нині смт. Скала-Подільська).[4]
Померла 22 січня 1920 року в Болехові від епідемічного висипного тифу[5].
Видатна діячка похована на кладовищі у містечку Болехів, що на Прикарпатті. Будинок, де проживала діячка, не зберігся, однак на його місці встановили пам'ятний знак. А у 2005 році в Болехові запрацював музей Наталії Кобринської.[6]
-
Наталія Кобринська, 1900-ті
-
Конверт, присвячений 160-річчю Наталії Кобринської
Феміністична діяльність[ред. | ред. код]
Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму.
У 1883 році з'явилось оповідання «Шумінська» (пізніша назва — «Дух часу»), а через рік — повість «Задля кусника хліба». Тоді Наталія Кобринська зрозуміла, що мета її життя — реалізація феміністичних ідей через літературні твори. Іван Франко неодноразово наголошував Кобринській, що її публіцистичні твори не можуть так ефективно служити розвоєві жіночого духу, як твори художні.
1884 року в Станіславові Кобринська зініціювала заснування першої української жіночої організації — «Товариство руських жінок»[7].
Наталія Кобринська та Олена Пчілка у червні 1887 року підготували й видали альманах «Перший вінок» — антологію жіночої творчості, що була зібрана, упорядкована й видана жінками. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали членкині подібних гуртів. При створенні альманаху до праці були залучені найкращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші.
На сторінках альманаху Кобринська опублікувала програмні для фемінізму статті: «Про рух жіночий в новійших часах», «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах», «Замужня жінка середньої верстви», «Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові»[8].
Видання «Першого вінка» було здійснено завдяки приватним пожертвам та фінансовій підтримці Олени Пчілки. Наталія Кобринська вела активну громадську діяльність, організовувала збір підписів за право жінок навчатися в університетах та гімназіях. До Галицького сейму внеслося ряд вимог і пропозицій щодо захисту прав селян.
У 1893—1896 роках Наталія Кобринська займається видавничою справою. Її видавництво «Жіноча справа» випускає у світ три книги альманаху «Наша доля». Це незвичайний для того часу факт, високо оцінений Лесею Українкою та Іваном Франком. Для налагодження ефективнішого книгодрукування Наталія Кобринська виїхала на проживання до Львова, шукаючи кращих умов і для популяризації феміністичних ідей.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
31 січня 2020 року в місті Івано-Франківськ відкрили меморіальну дошку, присвячену Наталії Кобринській[9].
У містах України є вулиця Наталії Кобринської.
Аудіозаписи творів[ред. | ред. код]
Наталія Кобринська. Прозова мініатюра "Відцвітає"
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Вибрані твори / Н. І. Кобринська. — К. : Держ. Вид-во худож. л-ри, 1958. — 417 с. 4 арк. Фотогр., портр.
- Вибрані твори / Н. І. Кобринська. — К. : Дніпро, 1980. — 446 с., 2 арк. фотогр.
- Вибрані оповідання / Н. І. Кобринська. — Львів : Книж.-журн. вид-во, 1954. — 214 с.
- Оповідання / Н. І. Кобринська. // Ред. І передм. Березинського. — Х. : Рух, 1929. — 427 с.
- Дух часу: Оповідання, повість / Н. І. Кобринська. — Львів : Каменяр, 1990. — 352 с.
- Кобринська Н. Оповідання / Наталя Кобринська ; ред. й передм. А. Березинського. — Харків : Рух, 1929. — 425, 7 с. [Архівовано 4 Березня 2021 у Wayback Machine.]
- Кобринська Н. Виборець / Наталя Кобринська. — Київ : Рух, 1926. — 44 с. [Архівовано 4 Жовтня 2019 у Wayback Machine.]
Див. також[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кобринська Наталія Іванівна |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Енциклопедія історії України — Київ: Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2
- ↑ а б WeChangEd
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Ханас В. Кобринська Наталія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 106. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Бунтарки, 2020, с. 91.
- ↑ Наталія Кобринська – галицька письменниця, яка започаткувала український фемінізм - frankivski.info (укр.). 23 вересня 2022. Процитовано 29 вересня 2022.
- ↑ Бунтарки, 2020, с. 87.
- ↑ Бунтарки, 2020, с. 17.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 Листопада 2020. Процитовано 9 Березня 2020.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Гундорова Т. І. Кобринська Наталія Іванівна [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 422. — ISBN 978-966-02-6814-2.
- Гупало С. Піонерка українського фемінізму // День.
- Гупало С. Феміністка // Дзеркало тижня. — № 9. — 8 березня 2008.
- Кізченко В. І. Кобринська Наталія Іванівна [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 373. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Книш Ірена. Смолоскип у темряві. Наталія Кобринська й український жіночий рух [Архівовано 23 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] / передмова Олени Кисілевської. — Вінніпеґ : Новий Шлях, 1957. — 302 с.
- Мельник О. Старість і старіння у практиці письма Наталії Кобринської [Архівовано 24 Жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Україна Модерна. — 23.09.2016
- Денисюк І. Поборниця прогрессу /І. Денисюк; К.Кріль // Кобринська Н. І. Вибр. твори / Н. І Кобринська. — К., 1980. — С. 5—20.
- Жовтуля І. Від літератури до фемінізму / І.Жовтуля // Сучасність, 2002. — № 11. — С. 84-89.
- Качкан В. А. Верховинна естетика: Штрихи до портр. Наталії Кобринської // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: У 2 ч. / За ред. А. З. Москаленка / В. А. Качкан. — К., 1994. — С. 143—151.
- Погребенник Ф. Три фотопортрети Наталії Кобринської // Сл. І час. — 1995. — № 5/6. — С. 31-32.
- Кобринська Наталія Іванівна: (8.У1.1855-22.1.1920) // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. / Редкол..: І. О. Дзеверін (відп.ред.). — К., 1990. — Т. 2. — С. 505—506.
- Кобринська Наталія Іванівна (8.06.1855-22.01.1920) // Українська Журналістика в іменах //За ред. М. М. Романюка; Передм. В.Качкана. — Л., 1994. — Вип. 1. — С. 95—97.
- Алла Швець. Жінка з хистом Аріадни : Життєвий світ Наталії Кобринської в генераційному, світоглядному і творчому вимірах. — Львів, 2018. — 752 с.
- Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ, 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кобринська Наталя [Архівовано 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 663. — 1000 екз.
- Наталя Кобринська: мама українського фемінізму | Шалені авторки | Ростислав Семків і Віра Агеєва
- НАТАЛІЯ КОБРИНСЬКА | Програма «Велич особистості» | 2015 (ВІДЕО)
- сайт Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Кобринська Наталія [Архівовано 16 Березня 2011 у Wayback Machine.]
|
- Народились 8 червня
- Народились 1855
- Народились 1851
- Померли 22 січня
- Померли 1920
- Уродженці Белелуї
- Померли в Болехові
- Померли від тифу
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Українські письменниці
- Українські феміністки
- Письменниці-феміністки
- Письменниці XIX століття
- Атеїстки
- Особи, пов'язані з Лесею Українкою
- Перший вінок