Кобринська Наталія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Кобринська
Кобринська Наталія 1880-ті 01.jpg
Наталія Кобринська, 1880-ті
Ім'я при народженні Наталія Озаркевич
Народилася 8 червня 1855(1855-06-08)[1][2] або 8 червня 1851(1851-06-08)
с. Белелуя, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Померла 22 січня 1920(1920-01-22)[1][2]
м. Болехів, УНР, окупована Польщею
·тиф
Громадянство
(підданство)
ЗУНР ЗУНР
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українка
Діяльність письменниця, феміністка, редакторка
Галузь письменник
Відома завдяки українська письменниця, організаторка жіночого руху
Рід Озаркевичі
Батько о. Іван Озаркевич
Мати Теофілія, донька Данила Окуневського
У шлюбі з о. Теофіль Кобринський (*1848—†1882)

Наталія Іванівна Кобринська (з дому Озаркевич, 8 червня 1855, с. Белелуя Снятинського повіту — 22 січня 1920, м. Болехів) — українська письменниця, одна із матерів українського фемінізму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Наталія Кобринська, 1900-ті
Конверт, присвячений 160-річчю Наталії Кобринської

Народилася 8 червня 1855 року в с. Белелуя Снятинського повіту на Станіславщині (нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна, тоді Королівство Галичина та Лодомерія Австрійська імперія) у родині греко-католицького священика з поважними національно-культурними традиціями.

Дід Кобринської — Іван Озаркевич (17951854) — відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п'єс І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Степана Писаревського та ін. Батько письменниці о. Іван Озаркевич (18261903) був депутатом Галицького сейму та Австрійського парламенту (райхсрату), громадським діячем, писав вірші. Мати — Окуневська Теофілія Данилівна (представниця давнього українського роду Окуневські). Двоюрідною сестрою Наталі була лікарка, феміністка та громадська діячка Софія Окуневська, яка після смерті матері жила в родині Озаркевичів.

Вплив на Кобринську мав друг Івана Франка публіцист і літературознавець Остап Терлецький.

У травні 1886 року брала участь у вінчанні Михайла та Марії Грушевських у містечку Скала (нині смт Скала-Подільська).[3]

Померла 22 січня 1920 року в Болехові від епідемічного висипного тифу.

Феміністична діяльність[ред. | ред. код]

Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму.

У 1883 році з'явилось оповідання «Шумінська» (пізніша назва — «Дух часу»), а через рік — повість «Задля кусника хліба». Тоді Наталія Кобринська зрозуміла, що мета її життя — реалізація феміністичних ідей через літературні твори. Іван Франко неодноразово наголошував Кобринській, що її публіцистичні твори не можуть так ефективно служити розвоєві жіночого духу, як твори художні.

Кобринська зініціювала заснування першої української жіночої організації — “Товариство руських жінок“.

Наталія Кобринська та Олена Пчілка у червні 1887 р. підготували й видали альманах «Перший вінок» – антологію жіночої творчості, що була зібрана, упорядкована й видана жінками. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали членкині подібних гуртів.

При створенні альманаху до праці були залучені найкращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші.

Видання «Першого вінка» було здійснено завдяки приватним пожертвам та фінансовій підтримці Олени Пчілки. Наталія Кобринська вела активну громадську діяльність, організовувала збір підписів за право жінок навчатися в університетах та гімназіях. До Галицького сейму внеслося ряд вимог і пропозицій щодо захисту прав селян.

У 1893—1896 роках Наталія Кобринська займається видавничою справою. Її видавництво «Жіноча справа» випускає у світ три книги альманаху «Наша доля». Це незвичайний для того часу факт, високо оцінений Лесею Українкою та Іваном Франком. Для налагодження ефективнішого книгодрукування Наталія Кобринська виїхала на проживання до Львова, шукаючи кращих умов і для популяризації феміністичних ідей.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

31 січня 2020 року у місті Івано-Франківськ відкрили меморіальну дошку, присвячену Наталії Кобринській.[4].

Твори[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Енциклопедія історії України — 2003.
  2. а б WeChangEd
  3. Ханас В. Кобринська Наталія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 106. — ISBN 966-528-199-2.
  4. [1]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]