Кобринська Наталія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Наталія Кобринська
Кобринська Наталія 1880-ті 01.jpg

Наталія Кобринська, 1880-ті
Народилася 8 червня 1855(1855-06-08)[1]
с. Белелуя, нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна
Померла 22 січня 1920(1920-01-22)[1] (64 роки)
м. Болехів, окупована ЗУНР
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР
Національність українка
Діяльність письменник і фемініст[d]
Відома українська письменниця, організаторка жіночого руху
Батько о. Іван Озаркевич
Мати Теофілія, донька Данила Окуневського
Рід Озаркевичі
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Наталія Іванівна Кобринська (з дому Озаркевич, 8 червня 1855, с. Белелуя Снятинського повіту — 22 січня 1920, м. Болехів) — українська письменниця, організаторка жіночого руху.

Життєпис[ред.ред. код]

Наталія Кобринська, 1900-ті
Конверт, присвячений 160-річчю Наталії Кобринської

Народилася 8 червня 1855 року в с. Белелуя Снятинського повіту на Станіславщині (нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) у родині священика УГКЦ з поважними національно-культурними традиціями.

Найбільший вплив на неї мав друг Івана Франка публіцист і літературознавець Остап Терлецький. У 1883 році з'явилось оповідання «Шумінська» (пізніша назва — «Дух часу»), а через рік — повість «Задля кусника хліба». Тоді Наталія Кобринська уяснила, що мета її життя — реалізація феміністичних ідей через літературні твори. Цей «нюанс» досить важливий, щоб зрозуміти подальшу діяльність Наталії Кобринської. Іван Франко неодноразово наголошував у заувагах Наталії Кобринській, що її публіцистичні твори не можуть так ефективно служити розвоєві жіночого духу, як твори художні.

Дід Кобринської — Іван Озаркевич (17951854) — відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п'єс І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Степана Писаревського та ін. Батько письменниці о. Іван Озаркевич (18261903) був депутатом Галицького сейму та Австрійського парламенту (райхсрату), громадським діячем, писав вірші. Мати — Окуневська Теофілія Данилівна (представниця давнього українського роду Окуневські). Двоюрідною сестрою Наталі була Софія Окуневська, яка після смерті матері жила в родині Озаркевичів.

Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму, позитивно націленого не на руйнування, а на будівництво і творчість. Вона стала ініціатором першої української жіночої організації. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали самі жінки. Він з'явився 1889 р. у Львові за редакцією Олени Пчілки та Наталії Кобринської.

При створенні альманаху до праці були залучені найкращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші.

Видання «Першого вінка» було здійснено завдяки приватним пожертвам та фінансовій підтримці Олени Пчілки. Наталія Кобринська вела активну громадську діяльність, організовувала збір підписів за право жінок навчатися в університетах та гімназіях. До Галицького сейму внеслося ряд вимог і пропозицій щодо захисту прав селян. У 1893—1896 роках Наталія Кобринська займається видавничою справою. Її видавництво «Жіноча справа» випускає у світ три книги альманаху «Наша доля». Це незвичайний для того часу факт, високо оцінений Лесею Українкою та Іваном Франком. Для налагодження ефективнішого книгодрукування Наталія Кобринська виїхала на проживання до Львова. Гадала, що у цьому славному місті з'являться кращі умови і для популяризації феміністичних ідей. Померла 22 січня 1920 року від епідемічного висипного тифу.

Цікавий факт[ред.ред. код]

У травні 1886 року брала участь у вінчанні Михайла та Катерини Грушевських в містечку Скала.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Вибрані твори / Н. І. Кобринська. — К.: Держ. Вид-во худож. л-ри, 1958. — 417 с. 4 арк. Фотогр., портр.
  • Вибрані твори / Н. І. Кобринська. — К.: Дніпро, 1980. — 446 с., 2 арк. фотогр.
  • Вибрані оповідання / Н. І. Кобринська. — Л.: Книж.-журн. вид-во, 1954. — 214 с.
  • Оповідання / Н. І. Кобринська. // Ред. І передм. Березинського. — Х.: Рух, 1929. — 427 с.
  • Дух часу: Оповідання, повість / Н. І. Кобринська. — Л.: Каменяр, 1990. — 352 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Енциклопедія історії України — 2003.
  2. В. Ханас. Кобринська Наталія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 106. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мельник О. Старість і старіння у практиці письма Наталії Кобринської // Україна Модерна. — 23.09.2016
  • Денисюк І. Поборниця прогрессу /І. Денисюк; К.Кріль // Кобринська Н. І. Вибр. твори /Н.І Кобринська.- К., 1980. — С. 5-20.
  • Жовтуля І. Від літератури до фемінізму / І.Жовтуля // Сучасність, 2002. — № 11. — С. 84-89.
  • Качкан В. А. Верховинна естетика: Штрихи до портр. Наталії Кобринської // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: У 2 ч. / За ред. А. З. Москаленка / В. А. Качкан. — К., 1994. — С. 143—151.
  • Погребенник Ф. Три фотопортрети Наталії Кобринської / Ф. Погребенник // Сл. І час, 1995. — № 5/6. — С. 31-32.
  • Кобринська Наталія Іванівна: (8.У1.1855-22.1.1920) // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. / Редкол..: І. О. Дзеверін (відп.ред.). — К., 1990. — Т. 2. — С. 505—506.
  • Кобринська Наталія Іванівна (8.06.1855-22.01.1920) // Українська Журналістика в іменах //За ред. М. М. Романюка; Передм. В.Качкана. — Л., 1994. — Вип. 1. — С. 95-97.

Посилання[ред.ред. код]