Новиков-Прибой Олексій Силович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Силович Новиков-Прибой
Алексей Силыч Новиков-Прибой
Ім'я при народженнірос. Алексей Силантьевич Новиков
Народився12 (24) березня 1877(1877-03-24)
с. Матвіївське, Спаський повіт, Тамбовська губернія, Російська імперія
Помер22 квітня 1944(1944-04-22) (67 років)
Москва, СРСР[1][2]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьпрозаїк
Мова творівросійська
Роки активностіз 1906
Жанрроман
Magnum opusSubmarinersd, Tsushimad і Big Firesd
ЧленствоСП СРСР
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Москви»
Сталінська премія
CMNS: Новиков-Прибой Олексій Силович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Новиков.

Олексі́й Си́лович Но́виков-Прибо́й (рос. Алексе́й Си́лыч Но́виков-Прибо́й; справжнє прізвище — Новиков; нар. 12 (24) березня 1877(18770324), с. Матвіївське, Спаський повіт, Тамбовська губернія, Російська імперія — пом. 22 квітня 1944, Москва, РРФСР, СРСР) — російський прозаїк. Лауреат Сталінської премії (1941).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчався в церковноприходській школі. В 22 роки був призваний в армію, служив на Балтійському флоті матросом (1899 — 1906), полюбив море. Почав займатися самоосвітою. Протягом двох років ходив до Кронштадтської школи, познайомився з «крамольною» літературою, за що потрапив до в'язниці. Після звільнення був направлений на війну з Японією, брав участь в Цусімській битві. Потрапив у полон і вісім місяців мав можливість читати книги, про які до того тільки чув.

1906 року повернувся в рідне село, написав брошури про Цусімську битву («За чужие грехи», «Безумцы и бесплодные жертвы», під псевдонімом А.Затертий — матрос). Ці брошури були заборонені урядом. Побоюючись переслідувань, втік до Англії. В 1907—1913 роках перебував за кордоном як політичний емігрант: жив у Франції, Іспанії, Італії і в Північній Африці. Плавав матросом торгового флоту. В 1912—1913 роках жив у Горького на Капрі (до цього надіслав Горькому декілька своїх оповідань, які той схвалив). Пізніше Новиков скаже: «Горький поставив мене на ноги. Після навчання у нього я твердо і самостійно увійшов у літературу». Перша збірка оповідань Новикова-Прибоя «Морские рассказы» в 1914 була вилучена при наборі; вийшла тільки після революції. Після революції твори письменника регулярно з'являлися в друці: повісті «Море зовет» (1919), «Подводники» (1923), «Женщина в море» (1926) та інші.

Найвидатніший твір Новикова-Прибоя — історична епопея «Цусіма» (1932—1935). Під час Німецько-радянської війни виступав зі статтями та нарисами про моряків, працював над великим романом «Капітан першого рангу» (не закінчив).

Помер у Москві 29 квітня 1944 року.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Екранізації творів

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
  2. ↑ Новиков-Прибой Алексей Силыч // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література

[ред. | ред. код]
  • А. С. Новиков-Прибой в воспоминаниях современников. — Москва, 1980.
  • Литературный Энциклопедический словарь. — Москва, 1987.
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. — Москва, 1998.
  • Русские писатели и поэты. Краткий биографический словарь. — Москва, 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новиков-Прибой_Олексій_Силович&oldid=43175626