Овчинников Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Овчинников
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Анатолійович
Овчинников
Народження 25 жовтня 1960(1960-10-25) (64 роки)
  Сталіно, Українська РСР, СРСР
Зріст 179 см
Вага 75 кг
Громадянство СРСР, Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1976—1978 СРСР «Шахтар» (Д)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1979 СРСР СКА (К) 28 (3)
1980 СРСР ЦСКА (М) 7 (0)
1981—1983 СРСР «Шахтар» (Д) 10 (0)
1983 СРСР «Шахтар» (Г) 29 (0)
1984 СРСР «Металіст» (Х) 6 (0)
1985 СРСР «Шахтар» (Г) 33 (2)
1986—1987 СРСР «Шахтар» (Д) 4 (0)
1987 СРСР «Зоря» (Л) 2 (0)
1987—1988 СРСР «Шахтар» (Г) 61 (3)
1989 СРСР «Поділля» (Хм) 50 (10)
1990 СРСР «Кривбас» 25 (1)
1992 Україна «Прометей» (Ш) 15 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1978
1979
19??
СРСР СРСР (U-18)
СРСР СРСР (U-20)
СРСР СРСР (U-21)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Сергі́й Анато́лійович Овчи́нников (рос. Сергей Анатольевич Овчинников нар. 25 жовтня 1960, Сталіно, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник, футбольний арбітр. У радянській вищій лізі зіграв 27 матчів. Переможець юніорського турніру УЄФА 1978 року, срібний призер молодіжного чемпіонату світу (1979). Майстер спорту СРСР (1980).

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець ДЮСШ «Шахтар» (Донецьк), перший тренер — Микола Кривенко. На дорослому рівні почав виступати у 1976 році в дублі донецького «Шахтаря». Срібний призер Всесоюзних спортивних ігор молоді 1977 року.

У 1979 році призваний в армію і виступав за київський СКА. У 1980 році перейшов у московський ЦСКА, дебютний матч зіграв у Кубку СРСР 27 лютого 1980 року проти «Гурії»[1], а в чемпіонаті країни — 3 травня 1980 року проти «Кубані»[2]. Всього у складі армійців провів 7 матчів у чемпіонаті і 6 — у Кубку.

Після закінчення військової служби повернувся в Донецьк, спочатку грав за дубль, а з літа 1982 року — за основну команду, але стабільним гравцем стартового складу так і не став. Протягом декількох років виступав за «Шахтар» з Горлівки, а також провів 4 матчі у вищій лізі за харківський «Металіст». У 1986—1987 роках знову намагався закріпитися в донецькому «Шахтарі», але йому це не вдалося. Після цього знову виступав у горлівському «Шахтарі». У 1989 році став гравцем хмельницького «Поділля», але в наступному році перейшов до криворізького «Кривбасу». Завершив професійну кар'єру в 1992 році в клубі «Прометей» (Шахтарськ), який грав у перехідній лізі України.

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

У 1978 році став переможцем юніорського турніру УЄФА (неофіційного чемпіонату Європи), в тому числі грав у фінальному матчі проти Югославії. У 1979 році став срібним призером молодіжного чемпіонату світу. Всього за збірні СРСР молодших вікових груп зіграв 41 матч і забив 2 м'ячі.

Суддівська кар'єра

[ред. | ред. код]

З початку 1990-х років працював футбольним арбітром у матчах всіх дивізіонів чемпіонату і Кубка України. Представляв місто Донецьк. Всього взяв участь в більш ніж 200 матчах, переважно як боковий суддя. У вищій лізі України відсудив 72 гри в 1998—2006 роках, усі — як боковий арбітр.

Працює викладачем фізвиховання ДонДТУ. Станом на 2016 рік входив до складу КДК т. зв. «футбольного союзу ДНР» та інспектує матчі т. зв. «чемпіонату республіки».

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ЦСКА Москва - «Гурия» Ланчхути - 5:0 27.02.1980. footballfacts.ru. Процитовано 22 лютого 2022.
  2. ЦСКА Москва - «Кубань» Краснодар - 0:0 03.05.1980. footballfacts.ru. Процитовано 22 лютого 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]