Ойген Ліндау

Ойген Ліндау
нім. Eugen Lindau
Адмірал Ліндау (1942)
Народився	3 травня 1883(1883-05-03) Магдебург, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер	10 травня 1960(1960-05-10) (77 років) Гамбург, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Адмірал до розпорядження
Нагороди	Рятувальна медаль Лицарський хрест 2-го класу ордена Білого Сокола Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «Ліакат» Сілезький Орел 1-го ступеня Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Галліполійська зірка Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці За поранення (нагрудний знак) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Балтійський хрест
Медіафайли у Вікісховищі

Ойген Ліндау (нім. Eugen Lindau; 3 травня 1883, Магдебург — 10 травня 1960, Гамбург) — німецький військово-морський діяч, адмірал крігсмаріне (1 березня 1942).

Біографія

1 квітня 1903 року вступив на флот кадетом. Пройшов підготовку на навчальному кораблі «Штайн» і у військово-морському училищі. 28 вересня 1906 року отримав звання лейтенанта. З 1 жовтня 1905 року служив на лінійному кораблі «Ельзас». 1 жовтня 1908 року переведений в міноносний флот, в 1912-15 роках командував міноносцем S-142. Учасник Першої світової війни, командував міноносцем V-100 (17 червня 1915 — 28 листопада 1918).

З 29 листопада 1918 року — ад'ютант торпедної інспекції. 29 грудня 1918 року став командиром роти 1-го гвардійського резервного полку, з 29 липня 1919 року — командир батальйону 2-ї морської бригади. Брав участь у вуличних боях з комуністами. Потім служив в частинах берегової оборони. З 25 травня 1921 по 10 листопада 1922 року — 1-й офіцер крейсера «Аркона», в 1923-26 роках — референт управління особового складу Морського керівництва. З 6 листопада 1929 року — командир легкого крейсера «Карлсруе». 28 вересня 1931 року призначений командувачем в Свінемюнде. 2 жовтня 1933 очолив Морське управління в Гамбурзі, потім обіймав посади інспектора поповнень в Ельбінгу (6 жовтня 1936 — 14 серпня 1938) і Бремені (22 серпня 1938 — 31 грудня 1939).

Віце-адмірал Ліндау (ліворуч) з офіцерами підводного човна U-129 (Лор'ян, 1941).

31 грудня 1939 року вийшов у відставку, проте наступного дня повернувся на службу і 26 травня 1940 року призначений командувачем ВМС в Північній Франції, 20 лютого 1941 року зайняв аналогічну посаду в Західній Франції. 8 серпня 1942 року переведений в розпорядження головнокомандувача ВМС, а 31 серпня звільнений у відставку.

Нагороди

• Рятувальна медаль (10 березня 1908)
• Орден Білого Сокола, лицарський хрест 2-го класу (13 червня 1912)
• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (19 вересня 1912)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Срібна медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія)
• Військова медаль (Османська імперія)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (3 травня 1918)
• Морський нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня з мечами
• Балтійський хрест
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу

Література

• Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005.
• Rangliste der Deutschen Reichsmarine, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn, Berlin 1929, S. 41

Посилання

• Фотографії і нагороди Ліндау.